Степан Тимофееевич Разин, известный также как Стенька Разин (Стенька — уменьшительное «полуимя» от Степан; этим именем Разина, как преступника, именовала официальная пропаганда того времени, но под ним же он нередко выступает и как герой народных песен; около 1630, станица Зимовейская (там же позднее родился Емельян Пугачев, в настоящее время ст. Пугачевская Волгоградской обл.), на Дону — 6 (16) июня 1671, Москва) — донской казак, предводитель восстания 1670—1671 годов, крупнейшего в истории допетровской России. Личность Разина привлекала огромное внимание современников и потомков, он стал героем фольклора, а затем — и первого российского кинофильма. По-видимому, первый русский, о котором на Западе была защищена диссертация (причём уже через несколько лет после его смерти).
Цар володів абсолютною владою над народом. Сенат був слабкою ланкою, здатною здійснювати лише незначні адміністративні повноваження. Так що Римом управляв фактично абсолютний монарх. Основна функція Сенату полягала у здійсненні його побажань.
Верховна влада держави була покладена на царя, який мав наступні повноваження:
- Виконавча влада
- Головний суддя
- Головний законодавець
Замість царя і для попередження деспотизму новий уряд обрав консулів, двох за кількістю. Ці особи не були обрані населенням, а були призначені всенародним зібранням. Кожен консул відбував однорічний, непослідовний термін, хоча міг відбувати другий чи третій термін пізніше. Як політичні, так і військові глави держав, консули мали верховну виконавчу владу, командуючи армією, головуючи в Сенаті та пропонуючи законодавство; однак, як гарантія, кожен консул мав можливість накласти вето на рішення іншого. Як символ своєї влади, вони носили традиційну вовняну тогу з фіолетовим обрамленням, сиділи на спеціальному кріслі. В них було щонайменше шість спеціальних помічників. Після закінчення однорічного терміну вони притягувались до відповідальності перед народними зборами за будь-які прийняті рішення або вжиті дії. Багато консулів розширяли свої повноваження, стававши проконсулами, губернаторами однієї з багатьох римських провінцій. Спочатку, посада консула була відкрита лише для патриціїв; плебеї отримали право на неї у 367 р. до н.е. Законодавчо у 342 р. до н.е. було передбачено, що один з двох консулів повинен бути плебеєм. До відомих постатей, які служили консулами, належать Юлій Цезар, Марк Красс, Помпей та Марк Антоній.
Объяснение:
