Правління Олега в Києві (882-912)
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.
ответ:
образование варварских королевств
поселившись на территории бывшей римской империи, варварские племена создали свои королевства. к концу v века были известны несколько варварских государств, среди которых выделялись вестготское (образованное западными готами), остготское (созданное восточными готами), вандальское (государство племени вандалов), бургундское (государство бургундов) и созданное франками франкское государство. остальные племена германцев не имели собственной государственности.
крупные объединения германских племен поселились на территориях, которые сейчас относятся к западной германии и западной франции. в завоеванных областях германцы составляли меньшинство населения, но удерживали власть своей воинственности и хорошо организованному руководству.
образование варварских государств изменило жизнь германских племен. различия между завоевателями и покоренными постепенно сглаживались, между ними стали налаживаться деловые и родственные связи. германцы начали перенимать образ жизни, традиции, методы руководства и законодательство завоеванных народов; к государством привлекалась опытная римская знать. налоги должны были платить не только римляне, но и германцы. но неравноправие между германцами и римлянами сохранялось: римлянам не позволялось вступать в армию – служить королю могли только германцы.
в хозяйственном плане завоеватели использовали передовые римские методы ведения сельского хозяйства. восстановилась внутренняя торговля, получившая широкое развитие в римской империи; выросла торговля ремесленными товарами между государствами.
возникновение государства франков
в 486 году в результате объединения германских племен, которые продвинулись из северной европы (с территории современной бельгии) в галлию образовалось государство франков. в античное время галлия была провинцией римской империи, завоеванной юлием цезарем.
в течение столетий галлы многое переняли от культуры и образа жизни римлян. от названия франкских племен, пришедших на территорию галлии, произошло название страны, которая позже здесь образовалась – франция.
основные династии, которые правили франками в течение долгого времени – это династии меровингов и каролингов. с династии меровингов начинается франкского королевства. (источник изображения)
изменения в жизни франков в vi-vii веках
с vi века у франков началось расслоение общества: появились зажиточные и малоимущие жители. крестьянская община, которая ранее поддерживала своих членов, им в случае нужды, потеряла свое значение – наблюдался выход крестьян из общины с целью создания своих собственных хозяйств. бывшие общинники, которые потеряли собственность, уходили из поселения и занимались бродяжничеством.
неравенство отразилось в законодательстве: закон по-разному определял меру ответственности богатых и бедных за одно и то же преступление или нарушение закона. для бедняков размер штрафа в несколько раз превышал размер штрафа для зажиточных граждан. судебное наказание для неимущих было более суровым.
во франкском обществе существовали рабы, которые появлялись в результате завоевательных походов. но рабский труд не находил широкого применения и постепенно исчезал.
