2. Определите территорию, которую занимали сарматы
3. Перечислите археологические памятники сарматов

Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.

Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.

Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.

Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії

Крещение руси – одно из важнейших культурных событий в древней руси. оно положило конец языческой и начало христианской россии. крещение руси произошло в конце ix века, усилиями, которые предпринял князь владимир в ходе утверждения христианства как государственной религии. крещение руси не проходило безболезненно для народа и было сопряжено со значительным сопротивлением новой православной культуре. не смотря на то, что хотя фактически, масштабное крещение руси началось лишь в ix веке, предпосылки для этого события, появились уже давно. земли и народы, объединённые именем древняя русь, узнали христианство задолго до 988 г., когда его официально принял князь владимир. существует предположение, согласно которому русов, находившихся под властью хазар, впервые крестили просветители славян кирилл и мефодий во время своего путешествия в хазарский каганат в 858 г. изначально, дорогу христианству к самому сердцу киевского княжения руси проложила княгиня ольга, вдова убитого древлянами князя игоря. около 955 г. она проникнулась христианством и приняла крещение в константинополе. оттуда она и греческих священников на русь. однако христианство тогда не получило широкого распространения. сын княгини ольги святослав не видел нужды в христианстве и продолжал чтить старых богов. заслуга утверждения православия на руси принадлежит одному из его сыновей, князю владимиру.