Після смерті свого батька, короля Юрія I Львовича, правив Галицько-Волинською державою разом зі своїм братом Левом II. Уперше згадується 1315 року в грамоті краківського князя Владислава I Локетека. А в грамоті 1316 року Андрій і Лев Юрійовичі називають себе королями Руської землі — Галичини й Волині. Історики (зокрема, Михайло Грушевський) припускають, що від батька Андрій отримав Волинь, а Лев — Галицьку землю. У пізньому литовсько-руському літописі 16 століття Лева, проте, названо луцьким князем.
Андрій і Лев Юрійовичі у 1316 році брали участь у боротьбі краківського князів проти магдебурзьких маркграфів. Налагодивши тісні союзницькі зв'язки з польським королем Владиславом I Локетком і Тевтонським орденом, намагалися послабити залежність від Золотої Орди. Сприяли торгівлі між галицькими і польськими купцями. Успішно боролися проти монголо-татар, захищаючи західнослов'янські землі від їхніх набігів, і з Литвою. Збереглася грамота Андрія Юрійовича з печаткою, де він титулував себе королем Галичини та Володимирії. Загинув одночасно з Левом ІІ Юрійовичем (1323), на думку деяких істориків — у боротьбі з монголо-татарами, інших — з литовцями, захищаючи від них Підляшшя. Литовсько-руські літописи XVI століття розповідають, ніби Андрій і Лев Юрійовичі (названі Володимиром Волинським і Левом Луцьким[джерело?]) загинули у війні з великим князем литовським Гедиміном. Натомість Локетек у листі 1323 року до Папи Івана XXII писав, що ці князі, що були захистом Польщі від татар, нещодавно загинули, ймовірно, у боротьбі з Золотою Ордою.
Після смерті Андрія Юрійовича пряма лінія нащадків Романа Великого майже припинилася. Деякий час номінально правив Володимир Львович, приблизно до кінця 1324 — початку 1325 років[3]. Потім на галицько-волинський престол було за мазовецького князя Болеслава Тройденовича, який прийняв ім'я Юрія ІІ. Таким чином перервалась династія українських королів Романовичів.
У короля Андрія була дочка Ганна-Буче, яка стала дружиною короля Русі Дмитра-Любарта.
Объяснение:
1.Павел 1 изменил порядок престолов наследия в 1797 году. *Теперь правление передавалось по мужской линии по старшинству.
*Женщины могли получить право на пристол лишь в случае пресечения мужского потомства.
Последствия:
*увеличилось количество претендентов на трое, усилилась борьба соперничавших группировок за власть.
*Теперь свержение Верховной власти не выглядело, как покушение на святость.
2.Павел первый старался ограничить права дворян и был к ним жесток: увеличил для них полушную подать, ввёл телесные наказания, обязал служить, отменил жадованную грамоту(но позже ввёл), запрет на ношение иностранной одежды, зампред на ввоз французской литературы, ссылка дворян, ограничение дворянского самоуправления. Но также он раздел дворянам огромное количество земли и ввёл дворянский банк.
3.Жалованная грамота дворянства (дворянское самоуправление) в 1785 году.
В губерниях и уездах дворянские собрания избирали губернских и уездных предводителей дворянства, обсуждали дворянские нужды и пользы ходатайство и жалобы губернатору.
Павел 1 приостанавливает действие жалованной грамоты. Появляется "разжалованная грамота дворянству".
* Павел 1 обязует дворян снова служить.
*Также разрешает телесные наказания.
*Вводит налоги.
*Увольняет со службы несовершеннолетних.
