характеризується як епоха українського бароко, епоха, яка поєднала в собі як розквіт української письменності, освіченості, культури, так і поступову їх нейтралізацію та злиття з культурами інших держав (Росії, Польщі, Австрії, Німеччини, Угорщини, Молдавії), які, з одного боку, збагачували українську культуру, а з іншого - чинили тиск та насаджували свої ідеї, свою мову, витісняючи українське на тих територіях, які в той час перебували під їхнім впливом. Підтвердження цього знаходимо у багатьох дослідників історії педагогіки!
