Християнство виникло у другій половині 1 ст. в одному із східних районів Римської імперії - Палестині. Головною соціальною причиною виникнення християнства було безсилля пригноблених у боротьбі з гнобителями. Пригноблені неодноразово підіймалися на боротьбу за своє визволення. Проте усі повстання неминуче зазнавали поразки. Жорстокі розправи з повстанцями посилювали настрої загальної апатії, відчаю та безнадії, а щоб продовжувати жити в таких умовах треба було мати якусь перспективу в житті. Та частина рабів і пригноблених, котра відмовилася від боротьби, знайшла розраду в релігії.
У формуванні конкретних особливостей нової релігії відіграв і свою роль також цілий ряд інших соціальних обставин. Існування імперської влади сприяло виробленню уявлення про єдиного Бога на небі. Посилення економічного, політичного та ідейного спілкування між народами (як наслідок утворення Римської імперії) породило в свідомості людей уявлення про наднаціонального Бога, який обіцяв іння усім людям незалежно від їхньої національності. Розклад рабовласницького суспільного ладу вимагав від можновладців ідеологічних засобів впливу на маси і привів їх у зв'язку з цим до підтримки християнської релігії.
Античне християнство мало свої ідейні джерела, головними з яких були іудаїзм, релігійно-філософські вчення Філона та Сенеки, ідеологія кумранської общини, релігії східних народів Римської імперії.
Консул - высшее должностное лицо, которому принадлежала верховная власть в Риме.
Народный трибун - должность; представители и защитники интересов простых граждан.
Диктатор - пожизненный титул единоличного правителя.
Гладиатор - боец из рабов или военнопленных, состязавшийся на арене амфитеатра или цирка с другим бойцом или с диким зверем.
Император - титул монарха, главы империи. Изначально - титул предводителя римских легионов.
Триумф - право на торжественный въезд в Рим.
Дата основания Рима - 21 апреля 753 г. до н. э.
Время правления Цезаря - 49 г. до н. э. - 44 г. до н. э.
