Уявлення про Німеччину як про окремий регіон в центральній Європі можна простежити до римського полководця Юлія Цезаря, який називав непідкорені на сході землі «Германія», аби відрізняти її від «Галії» (Франція), яку він підкорив. Перемога германських племен в битві в Тевтобурзькому лісі (9 р. н. е.) врятували їх від анексії Римською імперією. Після падіння Римської імперії франки підкорили решту західногерманських племен. Коли Франкська імперія була поділена в 843 році серед нащадків Карла Великого, східна частина стала Східним Франкським королівством. В 962 році Оттон Великий став першим імператором Священної Римської імперії, німецької держави в середньовіччі.
Протягом Високого Середньовіччя князі та принци здобули більше влади за рахунок імператорів. Мартін Лютер став на чолі протестантського руху проти Католицької церкви після 1517 року, внаслідок якого північні держави стали протестантськими, а південні залишились католицькими. Між ними сталась Тридцятирічна війна (1618–1648 рр.), через яку постраждали понад 20 мільйонів цивільних осіб. 1648 рік став останнім роком Священної Римської імперії, та роком появи сучасної системи національних держав, але Німеччина була поділена на багато незалежних держав, зокрема, Пруссію, Баварію, та Саксонію.
Після Французької революції та Наполеонівських воєн (1803–1815 рр.) стався крах феодальної системи, а лібералізм та націоналізм зіштовхнулись з силами реакції. Березнева революція 1848 року провалилась. Промислова революція сприяла модернізації німецької економіки, стрімкій урбанізації та появі соціалістичного руху в Німеччині. Пруссія, зі столицею в Берліні, ставала міцнішою. Німецькі університети стали науковими центрами світового рівня, розквітли музика та мистецтво. Об'єднання німецьких держав в Німецьку імперію відбулось в 1871 році під проводом прусського канцлера Отто фон Бісмарка. Рейхстаг, вибірний парламент, мав обмежений вплив на правління імперії.
На початку ХХ століття економіка Німеччини досягла рівня економіки Великої Британії, що дозволило їй вдатись до колоніальної експансії та змагатись за морське домінування. Німеччина очолила коаліцію центральних держав у Першій світовій війні (1914–1918 рр.) проти Франції, Великої Британії, та Росії (до 1917 р). Зазнавши поразку та будучи частково окупована, Німеччина була зобов'язана Версальським договором виплачувати репарації, втратила колонії, Польські землі та Ельзас-Лотарингію. Внаслідок Німецької революції 1918–1919 років був скинутий Кайзер і монархи, та створена Веймарська республіка, нестабільна парламентська демократія.
На початку 1930-х, глобальна Велика депресія завдала важкого удару по економіці Німеччини, безробіття стрімко зросло, люди втратили довіру до державної влади. В 1933 році до влади прийшли Націонал-Соціалісти на чолі з Гітлером, та встановили тоталітарний режим. Політична опозиція була або ув'язнена, або розстріляна. Зовнішня політика стала агресивною, була анексована Австрія та захоплені частини Чехословаччини, нападом на Польщу була розпочата Друга світова війна. Після укладання договору про мир з Радянським Союзом в 1939 році, Нацистам вдалось захопити майже всю Західну Європу. В Німеччині та на окупованих землях Голокост забрав життя шістьох мільйонів євреїв, та п'ятьох мільйонів поляків, румунів, слов'ян, громадян СРСР та інших. Однак, напад в 1941 році на Радянський Союз провалився, а після вступу Сполучених Штатів до війни, Велика Британія стала базою для авіаційних бомбардувань німецьких міст. Після висадки союзників у Нормандії німецька армія опинилась під ударом з усіх фронтів та зазнала остаточної поразки в травні 1945 року.
В часи окупації Німеччина була поділена, була проведена кампанія денацифікації, а початок Холодної війни призвів до поділу на капіталістичну Західну та комуністичну Східну Німеччину. Мільйони етнічних німців втекли з контрольованих Радянським Союзом територій в Західну Німеччину, яка пережила період стрімкого розвитку та стала домінуючою економікою в Західній Європі. Західна Німеччина була переозброєна в 1950-ті роки як член НАТО, та без доступу до ядерної зброї. Французько-Німецьке партнерство лягло в основу політичної інтеграції країн Західної Європи в Європейський Союз. В 1989 році стався крах комунізму і Східна Німеччина була возз'єднана з Західною в 1990 році.
Объяснение:
Хозяйство саков. Судя по историческим сведениям, саки в основном занимались скотоводством. Они выращивали лошадей, овец, верблюдов, крупный рогатый скот, питались мясом животных, их шкуры и шерсть использовали для пошива одежды и других нужд.
В жизни саков особое значение имели лошади. Статных и быстрых породистых скакунов держали вожди и известные воины. Поэтому, если умирал вождь, вместе с ним хоронили и его коня.
Овцы, дающие молоко, мясо, шерсть и кожу, тоже высоко ценились у саков. Саки разводили породу, похожую на современных казахских овец: крупных, плодовитых, стойких к морозам и выносливых при дальних переходах.
На территории Западного и Южного Казахстана разводили верблюдов. Саки питались их мысом, пили их молоко (шубат), использовали в хозяйственных целях шерсть и шкуру. Верблюды ценились не только из – за мяса, шерсти, молока, но и как незаменимые перевозчики грузов в песках и полупустынях. Выносливые в жару и холод, верблюды для кочевников были необходимым гужевым транспортом. Крупный рогатый скот, который нуждался зимой в заготовленном корме, не получил у саков широкого распространения. Возле рек широко развивалось орошаемое земледелие. Археологи доказали, что на юге страны, возле городка Орнек на территории современной Жамбыльской области, вокруг города Талгар близ Алматы, жили племена, которые в древние времена занимались земледелием. Возле Алматы на территории хозяйства «Алатау» были найдены места поселений сакских и уйсуйнских племен, которые здесь жили во II и III веках. При раскопках ученые нашли доказательства того, что они занимались земледелием, используя оросительные системы. Такие же признаки орошаемого земледелия с арыков обнаружены возле поселений Чирик - Рабат и Бабиш – Молда на юге Сырдарьинского региона.
Мы уже говорили, что саки выращивали разные виды скота, но в основном лошадей. Но и возле их скотоводческих зимовок были небольшие площади для земледелия.
Изучив кости лошадей, найденные а ходе раскопок на территории Центрального Казахстана, археологи пришли к следующему мнению – в основном саки выращивали два вида лошадей:
1.Невысоких, на коротких , но крепких ногах, с крупной головой и утолщенным туловищем, сильных лошадей, которых использовали в повседневной жизни для передвижения и хозяйственных нужд.
2.Высоких, поджарых, быстрых лошадей для воинов и вождей.
Для кочевников лошади имели очень важное значение. Они были незаменимы и в хозяйстве, и в воинах саков.
Таким образом, можно сделать вывод, что саки занимались и земледелием, они имели свои поселения, что развитию ремесел и торговли. Постепенно некоторые поселения превращались в малые города.
Быт саков. В те времена у племен, объединенных общим историческим названием «саки» или «скифы» существовали различные хозяйственные уклады с присущими им особенностями. Большинство из них занимались скотоводством, часть – земледелием. По сведениям древнегреческих авторов , у них были двух-, четырех- и шестиколесные арбы – повозки, в которые запрягались две или три пары волов, лошадей или верблюдов. Эти повозки – кибитки были защищены с внешней стороны кошмой. Они следовали за скотом, останавливаясь на короткое время возле богатых травой пастбищ с источниками питьевой воды. Саки кочевали вместе с детьми, семьями, имуществом. А останавливаясь, устанавливали юрты. На зимовках у них были постоянные жилища, построенные из саманных кирпичей. Но пребывание в них было недолгим. В течении всего года они кочевали по степным и полупустынным пастбищам. Все племена следовали за своими табунами, переезжали с места на место в различных направлениях и на далекие расстояния. Мужчины обычно на лошадях, дети, женщины и старики – в крытых повозках. Морозы зимние дни они проводили в песках или на зимовках, где сильные ветра оголяют траву. Иногда останавливались возле речек и озер, на берегах которых еще оставалась растительность
