1. Феодально-військовий уряд Японії ХVІІ – ХІХ ст., який очолив сьогун – це…
2. ІНК – це… (визначення і мета діяльності )
3. 1911-1912 р.р. – це…
4. Хун Сюцюань – це…
5. Революція в Китаї, результатом якої стало проголошення республіки в Китаї – це…
6. Муцухіто – це…
7. Період в історії Османської імперії , для якого характерне деспотичне правління
султана Абдул-Хаміда II. – це…
8. Національно-визвольне і релігійне повстання етнічних китайців у Південному Китаї
в 1850—1864 роках проти панування маньчжурської династії Цін – це…
9. Революція в Османській імперії , що мала на меті повалення деспотичного режиму
султана Абдула-Хаміда II, введення конституційного ладу - це…
10. Наймані колоніальні війська в Індії у XVIII - першій половині XX століття англійських
та інших колонізаторів, які були створені з місцевого населення і складали значну
частину британської колоніальної армії. – це…
11. Бойкот англійських товарів з метою розвитку місцевої промисловості – це…

Вторая война Рима с Карфагеном также известна как Вторая Пуническая война или война против Ганнибала.  

Война проходила в период между 218 и 201 годами до нашей эры.  

Это был конфликт между коалицией Рима и коалицией Карфагена. Рим и Карфаген боролись за политическое доминирование в Средиземноморье. Плюс, Рим завоевал Сардиниюв238 году, а Ганнибал напал на Сагунт и перешел реку Эбров 219 году.

Коалиция Рима была представлена Сиракузами, Нумидией,Этолийским союзом и Пергамом (участники время от времени менялись).

Коалиация Карфагена была представлена Македонией, Нумидией, Сиракузой, Ахейским союзом.

Война делится на несколько частей:

1. Ганнибал пошел в поход в 218году, перешел через земли галлов, а римляне не смогли его догнать.

2. Ганнибал уже в 212 году перешел реку Тарент, победил римлян в нескольких сражениях, оставил Сицилию.

3. В 206 году Ганнибал уже был в Испании, но Пиренейский полуостров остался под властью Рима, высадится у Генуи и там же и погибнет.

Война принесла следующие изменения:  

Иберия и Балеарский острова теперь принадлежали Риму, власть Карфагена была очень сильно ограничена, Нумидия стала независимой и союзником Рима.

По итогам,Рим победил, а Карфаген должен был выплачивать Риму контрибуцию в 10000 талантов 50 лет, потерял свои владения на море и флот.

Візантія (Візантійська імперія) — Римська імперія в епоху середньовіччя зі столицею в Константинополі — Новому Римі. Назва «Візантія» походить від давнього найменування її столиці (Візантій знаходився на місці Константинополя) і простежується у західних джерелах з XIV ст. Символічним початком Візантії вважається рік заснування Константинополя (330 р.), з падінням якого — 29 травня 1453 р. — імперія припинила своє існування. «Поділ» Римської імперії 395 р. на Західну і Східну являло собою лише формально-правову межу епох, у той час як історичний перехід від пізньоантичних державно-правових інститутів до середньовічних відбувався в VII— VIII ст. Але і потім Візантія зберігала багато традицій античної державності і культури, що дає змогу виділити її в особливу цивілізацію, сучасну, але не ідентичну середньовічній західноєвропейській спільноті народів. Серед її ціннісних орієнтирів найважливіше місце займали уявлення про так звану «політичну ортодоксію», які поєднували християнську віру з імперською ідеологією. Разом з грецькою мовою та елліністичною культурою ці чинники забезпечували єдність держави протягом майже тисячоліття. В основу візантійського законодавства було покладено римське право, яке ревізувалося та адаптувалося до нових життєвих реалій. Етнічна самосвідомість довгий час не грала істотної ролі в самоідентифікації імперських громадян, які офіційно іменувалися римлянами (по-грецькому — ромеями). В історії Візантійської імперії можна виділити ранньовізантійський (IV—VIII ст.), середньовізантійський (IX—XII ст.) і пізньовізантійський (XIII—XV ст.) періоди.