liakjv554211
24.05.2022 05:14

Запишите три характерных черты главных сооружений Рима.
1. Пантеон
2. Триумфальная Арка​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
митцухиро
09.10.2022 04:12

Коли Іван III починав княжити, його князівство було оточене російськими володіннями: землі Великого Новгорода, князів товариських, рязанських, ростовських, ярославських. Великий князь підпорядкував собі всі ці землі або силою, або мирними угодами. Він знищив республіканський вічовий строї в Новгороді, в Пскові посадив свого намісника. В кінці свого князювання він мав лише цих країв і іновірних сусідів: шведів, німців, Литву, татар. Раніше Іван III був лише найсильнішим серед удільних князів. Тепер він перетворився на єдиного государя великоруської народності, повинен був думати про захист цілого народу від зовнішньої небезпеки. Раніше його політика була питомою, тепер вона стала національною.

перетворившись на   «Государя всієї Русі»,  Іван III відкрив новий напрямок і в зовнішніх зносинах Русі. Він скинув з себе останні залишки залежно від ординського хана. Для цього не знадобилося другий Куликовської битви: татарське ярмо закінчилося знаменитим «стоянням на Уфі» в 1480 р Але боротьба з татарами тривала. На території, що ослабіла і розпалася Золотої Орди в XV в. з'явилися нові самостійні держави, найважливішими з яких були Казанське, Астраханське, Кримське і Сибірське ханства. Іван III заявив домагання на південні і західні землі, що увійшли до складу Великого князівства Литовського, і почав військові дії проти Литви. Російсько-литовські війни тривали більше трьох з половиною століть. Тверду наступальну політику проводив Іван Васильович і щодо Лівонського ордену. Воюючи зі своїми західними сусідами, він шукав дружби і спілок в Європі. При ньому Москва вступила в дипломатичні відносини з Данією, з імператором Священної Римської імперії німецької нації, з Угорщиною, Венецією, Туреччиною.

Іван III гордо відкинув королівський титул, запропонований йому німецьким імператором. За європейськими зразками був складений і довгий пишний титул «государя всієї Русі». За прикладом того ж німецького імператора Іван III наказав вирізати на своїй друку символ влади - герб: увінчаного коронами двоголового орла. З кінця XV в. формувалася і державна ідеологія, заснована на ідеях богообраності і незалежності Московської держави.

Великі зміни відбувалися в складі і положенні панівного класу гався прилив нових слуг до двору московського государя. Ряди старомосковского боярства поповнилися колишніми питомими князями і перебували під їх початком князями і боярами. Були тут і перейшли під владу московського государя литовські князі, татарські принци та ін. Всі вони перетворювалися в московських бояр - підданих князя. Великі феодали користувалися в своїх вотчинах усіма колишніми прерогативами влади, але правом вільного від'їзду до іншого пана вже скористатися не могли. З об'єднанням російських земель у бояр залишалася одна можливість - від'їзд в сусідні держави, перш за все в Велике князівство Литовське, а це вважалося державною зрадою. Пережитки політичної роздробленості зберігалися і в XVI ст. у вигляді доль московських князів - братів і племінників великого князя.

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Ответ:
ponomarevdenisow2kh1
16.12.2020 17:25
В политике правыми традиционно называются многие направления и идеологии, противоположные левым, в частности ставящие капитализм, экономические или национальные цели выше равенства прав и шансов для всех слоёв населения. К ним относят консерватизм, монархизм, анархо-капитализм, национализм, фашизм. Несмотря на отсутствие однозначного разделения некоторых политических сил на левых и правых, термин широко используется в обществе. Левыми традиционно называются многие направления и идеологии, целью которых являются (в частности) социальное равноправие и улучшение жизненных условий для наименее привилегированных слоёв общества. К ним относят социализм, социал- демократию, коммунизм, социальный (противопоставленный классическому) либерализм, анархизм. Противоположностью являются правые. Несмотря на отсутствие однозначного разделения некоторых политических сил на левых и правых, термин широко используется в обществе. В классическом значении левой политики, она стремится к равным условиям для всех людей, независимо от национальной, этнической, половой и прочей принадлежности – согласно идеалам Французской революции «Свобода, равенство, братство» (liberté, égalité, fraternité). Само разделение на левых и правых является порождением французской революции: ещё в Законодательном собрании (1791) представители революционных клубов, выступавшие в защиту Третьего сословия, рассаживались по левую сторону, тогда как фельяны и прочие роялисты занимали места справа от председательствующего. Центристы – баланс между идеалами левых и правых
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота