Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія
Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.
Победа в Атлахской битве имеет по крайней мере два глубоких исторических смысла:
1. Главнокомандующий Танской империи Генерал Гау Шиянжи едва живой в этом сражении, и с тех пор нога китайского солдата не ступала на священную казахскую землю. Средняя Азия и Казахстан отстояли свою независимость. Избавившись от китайских завоевателей, наши земли сохранили свою свободу до сегодняшних дней. В противном случае даже неизвестно какой путь могла бы избрать мировая история.
2. Может быть множество толкований, но в любом случае даже при распространении в казахской степи ислама и исчезновений древнетюркской письменной культуры, на смену которой пришло арабское письмо и грамматика, наши народы приобщились к арабской культуре, а через нее и к мировой, став составной ее частью. Тюрки через исламскую (арабскую) культуру смогли выйти на более широкие горизонты, одним из значительных результатов чего явилось появление такого мыслителя мирового масштаба, как великий ученый, философ и поэт Аль-Фараби, прозванный в ученом мире «Вторым учителем» после Аристотеля. Другой крупнейшей фигурой мусульманского ренессанса стал выдающийся ученый-врач, ставший одним из основателей канонов мировой медицины Ибн-Сина (Авиценна). Кроме них появилась целая плеяда великих мыслителей тюркского происхождения Махмуд Кашгари, Юсуп Баласагуни, переводчик и составитель священной книги мусульман, записавший и систематизировавший хадисы (главы) Корана Аль-Бухари, еще при жизни прослывший святым Ахмет Яссауи и многие другие. Большинство выдающихся мыслителей, ученых, поэтов и писателей, одним из которых является великий казахский поэт Абай Кунанбаев, впитали в себе лучшее из арабской культуры, литературы и искусства, на всех на них влияла благодатная аура мусульманского миропонимания. В этом заключается историческая правда. Конечно, арабские завоевания не бесследно для древней тюркской культуры, многое изменили в самой жизни кочевника. Но по здравому рассуждению пользы было больше, чем вреда.
