У этого понятия есть два определения. Опричниной называли политику Ивана IV в 1565-1572 г. Государство было разделено на 2 части - опричнина (это второе определение) и земщину. Земщина управлялась боярами, а опричнина лично царем. Это политика характеризовалась усиленным поиском ненавистников царской власти, поиском изменщиком и предателей Родины. Для "выметания" измены, были создано специально опричное войско, которое следило за исполнением законов и распоряжений Ивана IV.
Причиной возникновения этого неоднозначного периода в истории нашей страны стало личное недоверие царя своему окружением, панический поиск изменников и предателей. Многие историки сводят причины ее возникновения именно к психическим качествами Ивана IV. Также причиной стало предательство друга царя полководца и писателя Андрея Курбского. По некоторым версиям, царь не выдержал этого гнусного предательства и поэтому учредил пресловутую опричнину. Также период опричнины совпал с Ливонской войной, в которой также нужно было быть предельно внимательным к своему окружению, чтобы не попасть впросак и не получить удар с тыла.
Объяснение:
У першій половині ХІХ ст. Російська та Османська імперії провели ще дві війни. І обидві вони закінчилися невдало для турків. Війна 1806-1812 років завершилася підписанням Бухарестського миру. Південна Бессарабія — нині це південь Одеської області та частина Буковини, відійшла до Російської імперії.
Козацькі військові частини безпосередньо брали участь з обох сторін: Чорноморське козацьке військо — за Російську імперію, та козаки Задунайської Січі — на стороні османів.
Для задунайських козаків наступна російсько-турецька війна 1828-1829 рр. стала вирішальною. У 1828 році російські війська зайшли безпосередньо на територію Задунайської Січі. Отаман запорожців Йосип Гладкий прийняв рішення перейти на бік росіян. Розлютований султан наказав знищити Задунайську Січ.
Объяснение:
