Дата визначення демократії​

   Царствование Николая обыкновенно считают реакцией, направленной не только против стремлений, которые были заявлены людьми 14 декабря, но и против всего предшествовавшего царствования. Такое суждение едва ли вполне справедливо; предшествовавшее царствование в разное время преследовало неодинаковые стремления, ставило себе неодинаковые задачи. Как мы видели, в первую половину его господствовало стремление дать империи политический порядок, построенный на новых основаниях, а потом уже подготовить частные отношения, согласуя их с новым политическим порядком; говоря проще, в первой половине господствовала надежда, что можно дать стране политическую свободу, сохранив на время рабство. Потом, когда обнаружилась нелогичность этой задачи, надо было бы перейти от первой ее половины ко второй, т. е. к предварительной перестройке частных общественных отношений; но тогда уже не хватило энергии, и вторая задача разрешалась без надежды и без желания разрешить первую. Эту вторую задачу усвоил себе преемник Александра. Отказавшись от перестройки государственного порядка на новых основаниях, он хотел устроить частные общественные отношения, чтобы на них можно было потом выстроить новый государственный порядок. Я считаю царствование Николая прямым логическим продолжением второй половины предшествовавшего царствования.

вироблення власного шляху залежно від конкретних реалій кожної країни. Не варто механічно копіювати чужий досвід. Реформи не можуть бути проведені моментально (Китай не застосовував "шокової терапії" і тотальної приватизації);

2) врахування гармонійної єдності і масштабів реформування, темпів розвитку і міри навантаження на суспільство, прагнення до прогресу при збереженні стабільності. Важливими є питання про зв'язки між реформою, розвитком і стабільністю. Реформа - рушійна сила розвитку, розвиток - ціль реформи, стабільність - основна передумова реформи і розвитку;

3) одночасне здійснення економічної і політичної реформ. Однак темпи політичної реформи порівняно з економічними перетвореннями мають бути значно нижчими;

4) виявлення ролі ринкових механізмів для забезпечення динамічності економічного розвитку країни, поліпшення якості макрорегулювання (Китай намагається розвивати переваги ринкової економіки і звести нанівець її витрати);

5) приділення основної уваги науці й освіті для того, щоб домогтися прориву в науці і стати світовим науково-технічним лідером;