Вы должны : 1.определить процесс интеграции Казахстана в международное культурное использовать понятие «малая родина» для исследования значимости культурно-исторического наследия народа​

У країнах Західної Європи найдавніші міста виникли за часів Стародавнього Риму. Міста виникали скрізь, куди доходила влада Риму, там, де довгий час стояли його легіони. Пізніше міста стали виникати біля стін великих замків, монастирів, які давали населенню захист від небезпеки, а також на перехресті торгових шляхів, над великими річками, біля копалень, на узбережжі морів тощо.Утворення середньовічного міста визначалося суспільним прогресом, насамперед прогресом аграрного виробництва та ремісництва. Особливе значення мав розвиток товарного виробництва, що диктувало необхідність розвитку торгівлі, створення ринкових зон - базарів, ярмарків, складів, ремісничих майстерень тощо.Становлення міст середньовічної Європи розпочалося в XI ст. і йшло двома шляхами - відродженням старих, насамперед античних та будівництвом нових. До перших відносились такі міста як Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон. Нові міста, як правило на старих поселеннях, найраніше сформувалися в Італії - Венеція, Піза, Флоренція, Неаполь, Брі, Амальфа, на півдні Франції (X ст.) - Марсель, Арль, Монпельє, Тулуза та ін. та в Німеччині - Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург.Виникнення їх саме у цих регіонах диктувалося впливом античної міської традиції та розвитком торговельних зв'язків із більш розвинутими на той час Візантією та країнами Сходу. З кінця XI ст. зростанню і процвітанню західноєвропейських міст сприяли хрестові походи. Особливо успішно розвивалися середземноморські міста - центри левантійської (східної) торгівлі.Місто від інших поселень відрізнялося присутністю торгу (ринок). Торги відбувалися на ринковій площі міста, як правило, щотижня, а великі торги - кілька разів на рік. Дня ведення торгових справ у центрі міста будувався адміністративний осередок - ратуша. Від ринкової площі розходилися головні дороги, між якими будувалися житлові будинки, постоялі двори, ремісничі майстерні. Тут жили ремісники, купці, люди вільних професій (художники, лікарі, аптекарі). Значна частина міського населення була зайнята в сільськогосподарському виробництві.Середньовічні міста Західної Європи забудовувалися стихійно, вулиці були вузькими і кривими, мешканці не мали уявлення про каналізацію і водогін. Внаслідок жахливої антисанітарії та перенаселення нерідко спалахували епідемії.Власник землі, на якій стояло місто, був його сеньйором. У його руках були суд, гроші, він присвоював значну частину міських доходів. Сеньйор надавав міським жителям деякі права та виконував певні обов'язки: встановлював митні збори, дні торгу, шляхи проїзду купецьких караванів, організовував захист міста та його жителів від нападу грабіжників. Прагнення сеньйора отримати з міста якомога більше прибутків привело до комунальних революцій. Розпочавшись із боротьби за зменшення поборів і торгові привілеї, вона переросла в боротьбу за міське самоврядування й правову організацію. Міські жителі добилися звільнення від кріпосницької залежності, а міста отримали повне або часткове самоврядування. Нерідко міські вольності й привілеї викуповувалися у феодалів за гроші.

Битва у Политимета, (329 до н. э.) — сражение между армиями полководцев Александра Македонского и согдийца Спитамена.

Ход сражения

В 329 году до нашей эры Александр Македонский захватил Бактрию и Согдиану и продолжил поход на Восток. Однако в Согдиане Спитамен поднял восстание против власти Александра Македонского. Восставшими был осаждён македонский гарнизон в столице Согда Мараканде (Самарканд).

По версии Арриана, Александр Македонский отправил на Спитамена своих полководцев: Андромаха, Менедема и Карана, дав им около 60 всадников-гетайров и 800 наёмников, которыми командовал Каран, и около полутора тысяч наёмников. К ним прикомандировал он переводчика - ликийца Фарнуха[1]. Спитамен выбрал тактику изнурения противника беспрерывными нападениями с разных сторон. В конце концов греко-македонское войско было почти уничтожено. По данным Арриана не больше 40 всадников и человек триста пехотинцев.

По данным Курция Руфа, главным полководцем был Менедем во главе 3 тысяч пехотинцев и 800 всадников. Пало в этом сражении 2 тысячи пехотинцев и 300 всадников. Сам Менедем пал в сражении[2]. Это поражение Александр скрыл, пригрозив вернувшимся с места сражения воинам казнью за распространение вести о случившемся.