Характер Августа залишився певною мірою загадкою. У період здобування влади він, поза всяким сумнівом, був часом безпринципний і твердий, і прагнення до влади було його головною пристрастю. Отримавши владу, Октавіан став м'якішим і розвинув у собі якості зразкового державного діяча. Він позбувся вад, що їх мав у юності, і почив серед загальної поваги і любові. Август не був генієм, подібним своєму названому батьку Юлію Цезарю, і часто страждав, порівнюючи себе з ним, однак він мав блискучі таланти в області політики і державного управління. Август мудро і помірковано користувався своєю необмеженою владою й ощасливив державу всіма благами миру, після того, як провів її через усі жахи міжусобної війни. Не володіючи генієм Юлія Цезаря, він, однак, завжди ясно намічав собі мету і майстерно користувався всіма нагодами. Він поважав науки, сам навіть був віршотворцем і дав своє ім'я цілій епосі, відзначеній розквітом наук і мистецтв.
Объяснение:
Какова роль алхимии и астрологии в развитии научных знаний?
Для начала определим, что такое алхимия и астрология. Мы знаем о том, что обе науки появились в Средние Века.
Алхимия представляла собой мистическую науку, а сами алхимики считались магами и ведьмами, и как правило, подвергались сжиганиям или скидывались в реку в ожидании взлета очередной ведьмы. В действительности же, алхимики были средневековыми химиками. Они искали превращения простых металлов в драгоценные. В этом им должен был философский камень или эликсир долголетия, которых не существовало.
Астрология получила популяризацию также в Средние века, но на самом деле, это донаучное учение сопутствовало астрономии еще со времен Древнего Египта. Люди использовали звезды для предсказания будущего. Причиной популярности астрологии является чрезвычайная религиозность насиления средневековых городов.
И алхимия, и астрология имели важное значение для каждой эпохи своего существования, и в особенности, потому что оба учения повлияли на развитие науки. Дело в том, что алхимики и астрологи вели различные наблюдения, проводили эксперименты, систематизировали что-то, вычисляли закономерности – в общем, делали все то, что делают ученые. И под веянием идей Реформации, а затем Просвещения эти закономерности начали анализироваться уже не для философского камня, а для более реальных целей.
