Країни, що розвиваються, являють собою цікавий об'єкт для досліджень форм і методів стратегії економічної стабілізації та характеризуються великою різноманітністю останніх. До того ж у цих державах результати економічних реформ були неоднакові, на відміну від успіху реалізації таких стратегій у розглянутих вище країнах
Ринкова економіка є для теперішнього етапу розвитку людства найуніверсальнішою формою економічної координації. Через це економічні системи країн, що розвиваються, історично було побудовано під значним впливом ринкових чинників. Однак у цих країнах, на відміну від тих, що змушені були здійснювати економічну відбудову, розвиненої ринкової системи не існувало взагалі. Тому стратегічною метою виступає розбудова ринкової економіки на соціально-економічному фундаменті, сформованому часто докапіталістичними формаціями.
Таким чином, ринковій системі, що створюється, не властиві джерела нестабільності. Вони носять трансформаційний характер, будучи успадкованими історично або виникаючи внаслідок суперечностей між соціально-економічними умовами та потребами етапів перетворень. Тобто, такі економіки, як і розглянуті у попередньому розділі, не мають вбудованих стабілізаційних механізмів і потребують проведення спеціальної стратегії стабілізації та створення умов для економічного зростання.
Країни, що розвиваються, особливо на ранніх стадіях економічної розбудови, знаходяться у специфічному становищі. У нестабільності їхніх економічних систем закладено значний позитивний потенціал - можливість вибору, якого позбавлені розвинені економіки. Отже, від адекватності, послідовності й комплексності стратегії побудови ринкового середовища залежить довготермінова соціально-економічна ефективність намічених перетворень. Вирішальна роль у цьому процесі належить державі, завданням якої є спрямування стихійно діючих ринкових законів у конструктивне русло.
Старая барыня (с задумчивым взглядом, глядя куда-то вдаль) :
- Как раньше, лет 40 назад было хорошо! Балы, вечера, дом полный гостей, музыка, танцы, сезоны охоты, как я любила этот сезон, у папеньки было много породистых собак, я так любила играть с ними, у них была такая мягкая красивая шерстка, хотя папенька немало драл крепостных, чтобы собаки были в идеальном состоянии. Как был прекрасен этот сад, как цвели деревья, ( крестьяне собирали неплохой урожай ), а дом - в этом доме жили мои отец и мать, мои прадеды. В этом поместье моё детство, вся моя жизнь... С тех пор десятки лет, а для меня будто вчера всё было... Сейчас дом заколочен, сад одряхлел, так же как я, ты ( обращается к свой старой, преданной бывшей крепостной крестьянке), этот полудохлый пёс. Куда ушла молодость, былое время, а? Тебя спрашиваю, Прасковья!
Прасковья ( бывшая крепостная):
- Г-жа моя, Софья Андреевна, покуда я знаю ..гм... На улице ветер, прохладно становиться, Вы бы, Софья Андреевна, оделись потеплее. Не велите принести мне вам шаль шерстяную?
Старая барыня:
- Не докучай, Прасковья! И без тебя тошно...
Прасковья прощения барыня, дуру меня старую, немощна я, так видать и на ум слаба стала... Эх, старость, век мой проходит, гм... Софья Андреевна, вам чаю велите подать, пока самовар не остыл?
Старая барыня:
-Не нужно чаю. Я сама прикажу, когда мне нужно будет, замолчи, у меня голова разболелась от твоей болтовни!
Прасковья ( боромоча себе под нос) :
- Надо бы зонтик г-же принесть, погоду не предугадаешь, а коли дождь будеть... Эх, старость моя, старость...
