Составьте таблицу важнейших событий борьбы русских земель за незовисимость от Орды.

1 зміна в цій версії очікує на перевірку. Стабільну версію було перевірено 28 грудня 2015.Ця стаття про Китайську цивілізацію. Про інші значення див. Китай (значення).

На сьогодні дві держави використовують назву «Китай». Це  Китайська Народна Республіка (КНР), яка контролює територію материкового Китаю,  Гонконг та Макао, а також  Республіка Китай, яка володіє островами Тайвань, Мацу і Кіньмень.

Китай, або Хін[1] (кит. традиц.: 中國; спрощ.: 中国; піньїнь: zhōngguó, чжунго, «центральна країна») — культурний регіон і стародавня цивілізація Східної Азії. Китай належить до найбільш прадавніх цивілізацій, яка увібрала у себе велику кількість держав та культур впродовж 6 тисяч років. Громадянська війна у Китаї по закінченнюДругої світової війни спричинила поділ цього регіону на дві держави, котрі продовжують вживати у своїй назві слово «Китай». Це — Китайська Народна республіка (КНР), яка володіє материковим Китаєм, та Республіка Китай, яка контролює острів Тайвань та прилеглі до нього острови.

Китай має довгу і майже неперервну цивілізаційну історію та одну з найстаріших і найскладніших систем письма. До 19 століття він був однією з найпередовіших світовихполітій і основним культурним центром Східної Азії. Китайський вплив на сусідні держави залишається істотним до сьогодні. Китай — батьківщина багатьох технічних винаходів, які змінили долю людства. Серед них — папір, компас, порох, друкарство.

Китай має величезний економічний потенціал. Темпи приросту промислової і сільськогосподарської продукції дуже високі. За обсягом ВНП країна займає друге місце в світі після США, а у кінці XX ст. вона перебувала на сьомому місці.

Однако использование старого политического и экономического механизмов в ходе преобразований предопределило их неудачу. Курс Хрущёва характеризовался абсолютизацией организационных факторов, решением хозяйственных задач административно-политическими методами. После неудач противоречивой, преобразовательной деятельности Н. С. Хрущёва в обществе возник синдром усталости, стремления к устойчивым формам социальной и личной жизни. Общественное хозяйство не достигло уровня развитого социализма, потому, что все реформы 50-60-х гг. носили противоречивый характер. Экономическая ситуация в целом была не благоприятна, снижались темпы экономического роста, нарушалось единство подходов к решению научно-технических проблем, начались закупки зерна за границей, отчуждение трудящихся от средств производства и результатов труда не было преодолено. После роста цен на продукты, закупки зерна в США и введения карточной системы, Хрущёв был обречён.
В октябре 1964 года Пленум ЦК освободил Хрущёва от занимаемой должности. Решающую роль в смещении Н. С. Хрущёва сыграла партийно-государственная бюрократия.В сентябре 1953 г. Хрущёв был избран 1-м секретарём ЦК.
Н. С. Хрущев – неординарная личность, вошедшая в историю, как самый противоречивый политик-реформатор.
В период хрущёвской “оттепели” была предпринята серьёзная попытка модернизации тоталитарной системы. Восстановили справедливость по отношению к миллионам невинно репрессированных людей. Н. С. Хрущёв задал импульс развитию политических процессов, встав на путь либерализации.
Эта либерализация нашла свое отражение в расцвете литературы и искусств. Известный советский писатель И. Эренбург назвал этот период «оттепелью» , наступившей после долгой и суровой сталинской зимы. Люди тогда словно проснулись от зимней спячки, открыли глаза, расправили плечи. И зазвучали стихи, песни, в которых мучительные размышления о и светлые мечты о будущем. В развитии культуры в конце 50-х – 60-х гг. проявлялись противоречивые тенденции. Общий подход к культурной среде отличался прежним стремлением поставить ее на службу административно-командной идеологии. Но сам процесс обновления не мог не вызвать оживления культурной жизни.