купцу то хорошо, он живет на холме в роскошном доме. в округе чистота, свежий воздух, люди в белоснежных тогах, а их покой охраняют конные и пешие патрули городской стражи. а мне пришлось остановиться в низине, где живут далеко не избранные римляне. узкие улочки без названий, одинаковые многоэтажки без номеров, гряз и смрад, вечная толчея. хорошо хоть ближе к ночи шум улицы спадает, торговцы закрывают свои лавки и перестают вынимать из тебя душу вопли зазывал. становится тихо и холодно. в гостевом доме, где я остановился, хоть и чистота, и порядок, но отопления никакого. жаровня, выданная мне дома, не особо . но я нашел выход. я пошел в термы. куда же еще податься усталому путнику, чтобы отогреть свои косточки.
в термах, я боюсь признаться, но рот у меня не закрывался от удивления и восхищения. как будто я попал во дворец. величие и роскошь царили по всюду. статуи украшали ниши в стенах, потолки главного зала перед входом с трудом можно было рассмотреть вверху. в самих термах приятное тепло от стен и пола, горячий мрамор палатей, освежающая прохлада бассейна. можно я буду жить в бане?
я даже решил отправиться на прогулку и посмотреть центральную часть города. честно признаюсь, такого величия я не видел никогда и нигде. глядя на многочисленные храмы, монументальные дворцы, гигантские колонны, обелиски и статуи императоров, чувствуешь себя мелкой букашкой, червем под ногами настоящих колоссов, сильных мира сего.
самое большое восхищение вызвал у меня пантеон, храм всех богов. его только что построили пару лет назад, правда построили уже в третий раз. («марк агриппа, сын луция, избранный консулом в третий раз, воздвиг это»). пантеон уникален. даже с моими неглубокими познаниями в архитектуре, я понял, что это настоящий шедевр архитектурной мысли. кирпично-бетонная ротонда пантеона перекрыта огромным полусферическим куполом диаметром почти 100 локтей (более 43 м). купол со стенами образует единую оболочку. к основному объёму храма примыкают ниши, отделенные от центрального зала коринфскими колоннами.
Після монголо-татарської навали володимиро-суздальські князі провадили принципово іншу політику, ніж князі українських земель. Політика володимиро-суздальських, а згодом і московських князів у відносинах з Ордою полягала в тому, щоб виявами максимальної лояльності до ординських ханів, боротьбою зі спробами повстань забезпечити собі владу та право збирати данину й відсилати її в Орду.
У той час як Данило Галицький збирав коаліції для боротьби з монголо-татарами, будував фортеці та воював з ординським темником Куремсою, володимиро-суздальський князь Олександр Невський став названим сином руйнівника Києва хана Батия, сприяв розправі монголо-татар над його власним братом Андрієм, а в 1257 р. влаштував вкрай жорстокі кари тим мешканцям Новгорода, які не хотіли проведення перепису й виплати монголо-татарам поголовної данини.
Объяснение: