В первых годах XX века, Россия оставалась абсолютной монархией. Страной, где отсутствовали политические свободы, где управление обширным государством в месте с его колониями сосредотачивалось в руках самодержавного императора. В государстве, простиравшейся на огромной территории Евразии, отсутствовала конституция и представительные учреждения, ограничивающие власть монарха. Противоречия между самодержавием и новыми экономическими отношениями, складывавшимися в стране, к началу века достигли своего апогея. Понимая, что старые методы управления столь огромным по своим масштабам государством не могут отвечать потребностям нового времени, царь предпринимает некоторые уступки в сторону создания представительного органа власти -Государственной Думы. Манифест 17 октября 1905 года вошел в историю Российской империи как первый документ, учредивший в системе имперского управления институты конституционной монархии, обосноваться которой не удалось в силу исторических событий. На основании данного документа в период царствования Николая II действовало четыре созыва Государственной Думы. Депутатами от Казахстана в двух первых являлись виднейшие представители казахской интеллигенции: А. Беремжанов, А. Букейханов, А. Кальменов, Б. Кулманов, Б. Каратаев, М.Тынышпаев.
Минають роки і разом з ними спливають події, їх герої та символи. Але залишаються одвічні істини, що непідвладні руйнівному часу. Це – милосердя, людяність, співчуття, взаємодо Саме їх майже 150 років несе в життя Міжнародний рух Червоного Хреста. До цієї найбільшої гуманітарної мережі в світі входить: Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Міжнародна Федерація Червоного Хреста та 186 національних Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.
Одним із ініціаторів руху був швейцарець Анрі Дюнан, який 24 червня 1859 року випадково став свідком кровопролитної битви між італо-французською та австрійською арміями біля містечка Сольферіно на півдні Італії. Ця битва коштувала арміям 80 тисяч вбитих, поранених і хворих воїнів. Війська відійшли на свої позиції, а на полі залишились без до тисячі поранених. А.Дюнан був приголомшений побаченим і звернувся за до до місцевих жителів - сотні життів було врятовано. У 1862 році А. Дюнан видає свою знамениту книгу "Спогади про Сольферіно”, яка справила велике враження на європейську громадськість і прискорила створення міжнародної червонохресної спільноти. Розпізнавальним знаком Товариства була прийнята емблема – червоний хрест на білому полі – це зворотнє розташування кольорів прапору Швейцарії – в ознаку того, що Рух зародився саме в цій країні. День народження А.Дюнана – 8 травня –відзначається, як Всесвітній день Червоного Хреста. Анрі Дюнан все своє подальше життя присвятив благодійній діяльності та розвитку червонохресного руху. В 1901 році він став першим лауреатом Нобелевської премії, яку теж віддав на доброчинні справи.
