Государственный деятель XIX в., придерживающийся наиболее либеральных взглядов из перечисленных лиц:

1 Н.М. Карамзин

2 А.А. Аракчеев

3 А.Х. Бенкендорф

4 К.П. Победоносцев

5 Д.А. Толстой

6 Н.А. Милютин.​

Он посвящен событиям в Москве, которые происходили в 1612 году. Тогда Москва была захвачена поляками. Интервенты бесчинствовали в городе, нужна была сила, которая выперла бы захватчиков из города.

Многие россияне задаются вопросом, почему этот праздник называется именно День народного единства, а не как-то по-другому, например, День освобождения Москвы от интервентов, День Минина и Пожарского и так далее.

ответ тут примерно такой. Сила нации — в том числе, в ее единении. В 1612 году москвичам удалось победить поляков потому, что все национальные силы объединились под одним флагом. Люди не помнили, кто какого рода, знатности, богатства: все стали одним миром — защищать свою страну от захватчиков.

Економічну основу могутності патриціанських родів становили громадські землі, які збільшувались в результаті воєн, захоплених або приєднаних територій сусідніх племен. Третина завойованих земель оголошувалась суспільним фондом. З неї утворювались великі помістя патриціїв. Плебеї цих земель не одержували.

До плебеїв відносили або поневолене, або прибуле населення, а також безземельних вільних корінних жителів. Плебеї не допускалися до користування громадськими землями, до обрання на жрецькі посади. Більшість плебеїв займалася землеробством, торгівлею, ремеслом.

Розвиток матеріальної культури, інтенсивне руйнування общинного землеволодіння і утвердження приватної власності, загострення суперечностей між патриціями, які захопили значну частину громадських земель, і плебеями обумовили розклад общинних відносин.

Протягом VІ-ІІІ ст. до н. е. в Італії склалось рабовласницьке суспільство. Рабство мало патріархальний характер, було в основному домашнім, борговим, спадковим. Головною виробничою силою залишалося вільне населення. Реформи царя Сервія Туллія (середина VI ст. до н. е.) остаточно знищили пережитки родового ладу, поділивши римське населення на 5 категорій не за родовими, а за майновими ознаками.