Объяснение:
Вивчення історії соціальної системи України сприяє більш грунтовному оволодінню загальноісторичним здобутком нашого народу, дає можливість студентам грунтовніше аналізувати різноманітні процеси минулого, розуміти закономірний поступ предків в майбутнє. Вивчаючи проблеми ІІІ модулю, ми повинні простежити розвиток соціальної системи на різних етапах вітчизняної історії. Це, зокрема, дасть нам можливість зрозуміти також вагомість внеску нашого народу в євроатлантичну цивілізацію.
Відомо, що поділ праці, поява приватної власності, подальше зростання національно-етнічних, поселенських відмінностей призвели до процесів соціальної диференціації суспільства. Під її впливом інститут влади реорганізується в систему політичного планування, провідною силою якої є держава. Ці процеси і обумовили появу в ІХст. на етнічних українських землях такої держави, як Київська Русь.
Аналіз її соціальної структури, яка була досить різноманітною, показує певну відмінність від структури суспільства західноєвропейських держав. Своєрідність соціального організму Давньоруської держави полягала в тому, що в ній формувалися основні класи феодального суспільства – феодали та залежні селяни – поруч із існуванням багатьох перехідних категорій населення.
Історики логічно відносять Київську Русь до ранньофеодальних держав. В ній до класу феодалів належав великий князь київський, удільні князі, духовенство, бояри. До залежних від феодалів людей відносились “люди”, смерди, закупи, рядовичи, челядь, наймити, холопи, ізгої.
Великий князь київський був главою держави, розпоряджався общинними землями, формував військо – дружину, був воєначальником, адміністратором, суддею, мав вплив на церковні справи. Влада князя була спадковою й необмеженою. Удільні князі мали свої дружини, але були підручними, бо київський князь мобілізував залоги, полки від підвладних племен. Князь збирав зі своєю дружиною данину, прибутки йому надходили і від суду.
Чисельну категорію класу феодалів становили бояри – знатні, багаті люди, що належали до верхівки суспільства. Цей стан склався із місцевої родоплемінної знаті, дружинників князя, що осідали на землях, дарованих князем за вірну службу. Вже в ІХст. має місце соціальна диференціація серед бояр – вони поділяються на “великих”, “менших” і “земських”. “Великі” бояри ставали воєводами, канцлерами, тисяцькими; “менші” або “дрібні” бояри з’являлися як землевласники внаслідок того, що великий боярин наділяв їх селом. Вони знаходилися на нижчому шаблі князівської адміністрації – десяцькі, дворецькі та ін. Найбільш привілейованою, впливовою верствою були земські бояри. Це члени боярської ради (думи) – радники князя, “княжі мужі” – верхівка князівської військової дружини. Слід зазначити, що бояри на Русі не були закритою соціальною верствою, як шляхта на Заході. Боярином могла стати особа не боярського походження, яка здобула значні заслуги перед князем (а по суті перед державою).
Выставка посвящается 60-летию Победы в Великой Отечественной войне. Произведения графики, представленные на выставке были выполнены в период войны учениками Д.Н. Кардовского, чье имя носит картинная галерея музея. Работы поступили в музей в разные годы, одни - во время войны, другие - после ее окончания. Среди них рисунки, выполненные непосредственно на фронте, на основе личных впечатлений авторов работ. Много лет назад запечатлела на них рука художника-патриота народный подвиг. Эти изобразительные репортажи с фронта и сегодня волнуют зрителя, потому что несут в себе жизненную правду о тех событиях. Это работы П.П. Шмелева, служившего в газете "Вперед на врага" I Прибалтийского фронта, Л.Ф. Голованова - художника Студии военных художников имени Грекова и др.
Художники накопили большой и ценный материал натурных этюдов и фронтовых рисунков, в которых ярко и взволнованно рассказывали о родной земле, о людях на войне, о дымящихся развалинах, о дорогах войны.
Особое место принадлежит портрету. Вглядываясь в лица людей на войне, художники словно пытались подметить то, что появилось нового в характере и облике человека. Множество портретных зарисовок выполнил фронтовой художник П.П. Шмелев, запечатлев образы солдат и офицеров, отличившихся в боях ("Знатный снайпер I Прибалтийского фронта Смысловсикй", "Комсорг полка лейтенант Бобков") и портреты неизвестных солдат и офицеров. В портретной галерее представлены образы девушек, женщин, стариков, детей - всего сражающегося народа, многообразие лиц и характеров.
Искусство периода Великой Отечественной войны несет в себе жизненную правду истории и поэтому никогда не утратит своей волнующей силы, своего гражданского и патриотического воздействия.
