У чому особливості козацьких літописів як історико-літературних творів? Хто були їхні автори?
Козацькими літописами називають історико-літературні твори другої половини XVII — середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам. Назва «літописи» досить умовна, бо кожен із цих творів є складною, багатоплановою розповіддю про події Національно-визвольної війни, у якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв, повстань, переговорів, окремі документи, тлумачення цього періоду історії України. Стиль цих творів далекий від традиційної літописної форми. Написані вони тогочасною мовою у формі щорічних записів, оповідань, сказань, повістей із залученням різних документів: більш ранніх українських літописів (Густинського, Львівського, Острозького, Чернігівського тощо), власних спогадів сучасників, документальних матеріалів (офіційні і приватні листи, грамоти, універсали), творів чужоземних істориків, легенд і переказів.
До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Літопис Самовидця, Літопис Граб’янки та Літопис Самійла Величка (1720). Кожен із творів є оригінальним, має свої особливості.
Объяснение:
Крестьянская реформа 1861 г., отменившая крепостное право, положила начало капиталистической формации в стране.
Основной причиной крестьянской реформы явился кризис феодально–крепостнической системы. Крымская война 1853–1856гг. обнаружила гнилость и бессилие крепостной России. Вобстановке крестьянских волнений, особенно усилившихся во время войны, царизм пошел на отмену крепостного права.
В январе 1857г. был образован Секретный комитет под председательством императора АлександраII "для обсуждения мер по устройству быта помещичьих крестьян", который в начале 1858г. был реорганизован в Главный комитет по крестьянскому делу. Тогда же были образованы и губернские комитеты, которые занялись разработкой проектов крестьянской реформы, рассматриваемых Редакционными комиссиями.
