Прочитайте текст и ответьте на во Начало истории Соединённых Штатов Америки как независимого государства соответствует дате принятия Декларации независимости США. Впервые люди, вдохновлённые идеями Локка и Монтескьё, высказывают свои претензии к метрополии и требуют осуществления своих естественных прав.

Начало войны за свободу и справедливость. Наступило время, когда большинство жителей английских колоний ощутили необходимость в единстве действий. В 1774 г. в Филадельфии собрался первый Континентальный конгресс. Он ещё не решился порвать отношения с Англией, но осудил её политику. Конгресс принял Декларацию, в которой провозглашались естественные права человека на жизнь, свободу и собственность, и призвал население колоний к бойкоту английских товаров. На этом конгрессе один из его участников, Патрик Генри, заявил: «Я не виргинец, а американец».

Английское правительство не желало вести переговоры с этим «сборищем шотландцев, ирландцев, бродяг и потомков каторжников». Со своей стороны колонисты стали создавать вооружённые отряды и запасаться оружием. Наконец, из Виргинии прозвучали долгожданные слова Томаса Джефферсона (1743—1826), талантливого мыслителя, гуманиста, деятеля политика, адвоката и противника рабства: «Неужели жизнь так дорога, а мир столь желанен, чтобы за них платить цепями и рабством?»

Вооружённая борьба началась 19 апреля 1775 г. Английский отряд получил приказ уничтожить подпольный склад оружия колонистов в г. Конкорде. Во время этой операции англичане убили 8 и ранили 10 колонистов. На обратном пути в Бостон на королевский отряд было совершено нападение. Британские солдаты в красных мундирах являлись прекрасной мишенью. В этом бою колонисты впервые применили тактику рассыпного строя. Они укрывались за домами, заборами, кустами. Королевский отряд, понеся большие потери, отступил. По словам Томаса Пейна, англичанина, примкнувшего к американцам, «настал момент разъединяться». Так началась американская Война за независимость.

Создание регулярной армии и командование ею поручили богатому виргинскому плантатору Джорджу Вашингтону (1732—1799), так как у него был опыт в ведении военных действий против индейцев и французов. Вашингтон происходил из семьи, четыре поколения которой уже проживали в Виргинии. Он был богат, удачлив в делах, самостоятелен в принятии решений и активно выступал против английской колониальной политики. У пуритан такие черты личности высоко ценились. Характерно, что, став главнокомандующим, он отказался от жалованья на все годы войны, считая справедливым только возмещение ему непосредственных личных расходов.

Всё ли население колоний поддерживало Войну за независимость? Мы уже отмечали, что к середине XVIII в. в колониях проживало около 3 млн человек, но отнюдь не все были охвачены патриотическим порывом. Фактически страна разделилась на два лагеря: патриотов и лоялистов. Патриотами — сторонниками независимости — называло себя почти всё население колоний. На стороне колонистов был и самый известный американский Бенджамин Франклин. Однако аристократия, получившая огромные земельные владения от английской короны, духовенство англиканской церкви, многочисленные чиновники колониальной администрации и часть купцов, связанных с рынками Англии, были против независимости колоний и стали называться лоялистами. Они сражались вместе с англичанами и шпионили в тылу патриотов. Среди лоялистов были также некоторые сбежавшие с плантаций чернокожие и часть индейцев. Объяснялось это тем, что английское правительство издало прокламацию, в которой обещало индейцам неприкосновенность их земель, рабы же надеялись получить свободу.

Декларация независимости США. Республиканские настроения охватили самые разные слои населения. Рас литература, призывающая к разрыву с метрополией.

4 июля 1776 г. заседавший в Филадельфии Конгресс принял Декларацию об отделении от Англии. Декларация провозглашала создание независимого государства — Соединённых Штатов Америки (США). Её автором был Томас Джефферсон, ставший одним из виднейших деятелей Войны за независимость. Для Джефферсона разрыв с Англией являлся не достижением независимости, но средством создания государства на принципах народного верховенства и естественного равенства людей.

Джефферсон разделял учение Жан-Жака Руссо и в проект Декларации внёс даже пункт об отмене рабства, но по настоянию плантаторов это предложение пришлось снять.

ВО Почему именно Дж. Вашингтон возглавил армию во войне за независимость? (на основании текста и фильма)

2. С какими трудностями столкнулась армия колонистов?

3. О каких битвах в тексте идет речь (указать дату, место, итог)

4. Какое значение имела война за независимость?

5. Каково значение конституции?

​

Відповідь:

Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат

У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях

Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.

Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.

Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.

Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.

Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.

Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.

У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.

Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.

Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.

Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.

Объяснение:

Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат

У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях

Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.

Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.

Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.

Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.

Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.

Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.

У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.

Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.

Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.

Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.

Подробнее - на -