II рівень:
Карл Великий помер 814 р. і похований в Ахені. Після його смерті імперія проіснувала недовго. Причини розпаду крились у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об'єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, в яких спільною була лише християнська віра. Господарство мало натуральний характер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не для продажу, а для власного споживання. Відсутність торговельних зв'язків сприяла ізоляції окремих областей держави Карла Великого.
Карл Великий помер 814 р. і похований в Ахені. Після його смерті імперія проіснувала недовго. Причини розпаду крились у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об'єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, в яких спільною була лише християнська віра. Господарство мало натуральний характер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не для продажу, а для власного споживання. Відсутність торговельних зв'язків сприяла ізоляції окремих областей держави Карла Великого.
ІVрівень:
Юстиніан, щоб добути гроші, віддавав продаж основних продуктів на відкуп, збільшив податки. Церкві належала 1/10 земель. Єресі переслідувались. В 529 р. в Афінах була закрита вища школа – останній оплот античної науки і культури.
Далі Юстиніан почав відвойовувати територію Західної Римської імперії. В 533 – 534 рр. було захоплене Вандальське королівство в Північній Африці, в 535 – 555 – Остготська держава, Галлія в 545 р. – Південно-Східна Іспанія, Сардинія і Корсика.
ответ:Развитие рабовладельческого общества привело к обострению всех его классовых и социальных противоречий. Важнейшим явлением социально-экономической и политической жизни Древнего Рима во II в. до н. э. следует считать кризис полисной организации, когда старые республиканские учреждения, при к нуждам небольшой римской общины, оказались в новых условиях недостаточно действенными. Распад Римской республики отмечен следующими яркими политическими событиями:
восстания рабов - два восстания в Сицилии (138 г. и 104 - 99 гг. до н. э.) и восстание под руководством Спартака (74 - 70 гг. до н. э.);
борьба между мелким и крупным землевладением, широкое революционное движение сельского плебса, которое едва не привело к гражданской войне и возглавлялось братьями Гракхами, пытавшимися провести аграрную реформу (20-е - 30-е гг. II в. до н. э.);
Союзническая война (91 - 88 гг. до н. э.), общеиталийское восстание против власти Рима, в результате чего наступила эпоха диктатур - вначале Суллы, а затем Цезаря.
