Укажите год (годы), к которому(-ым) относится выбранное Вами событие (процесс). Приведите два любых факта, характеризующих ход этого события (процесса).
Год (годы):
Факты:

Прочтите перечень из четырёх событий (процессов). Выберите ОДНО событие (процесс) из перечня, а затем выполните задания 10, 11, рассматривая в каждом из заданий выбранное событие (процесс).
Перед выполнением каждого из заданий 10, 11 укажите букву, которой выбранное событие (процесс) обозначено в перечне. Указанные в заданиях 10, 11 буквы должны быть одинаковыми.

Перечень событий (процессов)
А) присоединение Рязани к Московскому государству
В) вторжение в пределы Московского царства отрядов Лжедмитрия I
Б) заключение Нерчинского договора с Китаем
Г) восстание Богдана Хмельницкого
11. Задание 11 №
Используя знание исторических фактов, объясните, почему это событие (процесс) имело большое значение (важные последствия) в истории нашей страны

За 5 лет войны было немало важных событий и операций, но среди них выделяются несколько, сыгравшие решающую роль в самой войне и ее истории.

28 июля Австро-Венгрия объявляет войну Сербии. Россия выступает в поддержку Сербии.
1 августа 1914 года Германия объявляет России войну. Германия вообще всегда стремилась к мировому господству. И весь август все друг другу ставят ультиматумы и только и делают, что объявляют войну.
В ноябре 1914 года Великобритания начинает морскую блокаду Германии. Постепенно во всех странах начинается активная мобилизация населения в армию.
В начале 1915 года в Германии, на ее восточном фронте разворачиваются масштабные операции по наступлению. Весну этого же года, а именно апрель можно связать с таким знаменательным событием, как начало применения химического оружия. Опять же со стороны Германии.
В октябре 1915 года против Сербии развязываются боевые действия со стороны Болгарии. В ответ на эти действия Антанта объявляет войну Болгарии.
В 1916 году начинается применение танковой техники, преимущественно англичанами.
В 1917 году в России отрекается от престола Николай Второй, к власти приходит временное правительство, что приводит к расколу в армии. Активные военные действия продолжаются.
В ноябре 1918 года Германия провозглашает себя республикой – итог революции.
11 ноября 1918 года, с самого утра Германия подписывает Компьенское перемирие и с этих самых пор боевые действия заканчиваются.

Що стосується Буковини, то румунська влада на її території з 1918 по 1928 роки запровадила військовий стан; наступне десятиліття було відносно ліберальним; нарешті, у 1938 році в Румунії до влади приходять військові, котрі запроваджують жорстке авторитарне правління. Відповідно і політична діяльність на Буковині існувала головним чином за ліберального періоду. Помірковані сили під проводом Володими-

ра Залозецького утворили Українську національну партію, розпущену з початком військового правління. У середині 30-х років нечисленні групи національно-революційного спрямування об'єдналися під керівництвом Ореста Зиба.чинського, Петра Григоровича та Дениса Квітковського. Після 1938 року національно-революційні групи змогли завдяки гарній конспірації продовжити свою діяльність. Існували на Буковині також і комуністичні гуртки, проте в них фактично не було українців.

Інша ситуація склалася на Закарпатті. У 1918 році лідери українських сил Закарпаття погодилися на включення цієї території на правах автономії до Чехословацької держави (проте реально ця автономія була здобута дуже нескоро). Демократична республіка, яка встановилася тут, була найпоступові-шою з усіх новоутворених держав Східної Європи. Як наслідок, темпи прогресивних змін у житті українців Закарпаття були вищими, ніж будь-де на інших українських землях - від Дону до Сяну. У Чехосло-ваччині не проводилося придушення національно-культурних прагнень українців; навпаки, різко зросла кількість навчальних закладів, у тому числі з українською мовою викладання, кількість культурницьких організацій.

В умовах демократичної конкуренції українські організації гуртувалися в трьох таборах: русофільському, який мав традиційно сильні позиції ще з другої половини XIX століття; русинському, котрий обстоював існування окремої нації й очолювався головним чином мадяризованими священиками, що приховували свої симпатії під машкарою русинського локалізму; та українофільському, що привертав симпатії передусім молоді. У вільному змаганні з іншими таборами українофіли здобули підтримку абсолютної більшості інтелігенції Закарпаття. Товариство та», організація українських скаутів «Пласт», Асоціація українських вчителів та інші організації мали великий вплив у цьому регіоні. Проте значна кількість українофілів, зачарована радянською пропагандою, схилилася на прорадянсь-кий та прокомуністичний бік, хоча і не оформлювала організаційно свої уподобання. Водночас існували і симпатики ідеології інтегрального націоналізму, проте також більшою частиною не оформлені в певні організаційні стуктури.

Події наприкінці 30-х років поставили Закарпатську Україну в один з центрів уваги Європи і засвідчили достатньо високу зрілість українського руху; про це мова піде далі.

Проте основою політичного життя'українського народу, його духовної й ідейної самоорганізації на той час стала Галичина, - попри всі репресії, які хвилями накочувалися, ініційовані польською