У 1900 р. українськими громадськими діячами було проведено в Галичині й Буковині численні народні віча під гаслами поділу Галичини на польську та українську частини і приєднання до останньої українських земель Буковини. Так, на студентському вічі у Львові 14 липня 1900 р. тодішній студент, а згодом визначний громадський діяч Лонґін Цегельський виголосив програмну заяву: «Залишається одне, створити свій власний державний організм, свою власну незалежну самостійну українську національну державу в етнографічних границях по всій території, заселеній українським народом... Тільки в такій державі, тільки в самостійній Україні зможе відповідно зажити наша нація». Прагнучи досягти підтримки цієї ідеї, українські громадські діячі йшли до сіл. Допомагаючи українським селянам боротися за свої права, вони водночас сприяли усвідомленню ними необхідності бути господарями на власній землі. У 1902 р. селяни, підтримувані активістами Русько-української радикальної партії та Української національної демократичної партії (УНДП), розпочали масовий страйк у великих маєтках Східної Галичини, вимагаючи підвищення платні та впорядкування процесу еміграції. Страйк охопив близько 200 тис. селян і сільськогосподарських робітників. Керували ним місцеві осередки українських партій.
Объяснение:
При Фёдоре Алексеевиче началась полоса умеренных реформ, без решительного разрыва с с ориентацией на польскую католическую культуру. Пётр I осуществил ещё более радикальный вариант реформ. Если попытаться найти символ, который бы наиболее полно выразил произошедшие при нём перемены, то, наверное, это будет памятник Петру на Сенатской площади в Петербурге. Образ вздыбленной России! Перемены были столь разительные, что многие публицисты и историки назвали царя «революционером на троне».
Надеюсь если да поставь оценку и если не сложно..
