Все грандиозные планы избавления от капиталистической эксплоатации потерпели крушение. Рухнул план ремесленников-рабочих, воспринявших учение Оуэна, — овладеть производством при профсоюзов. Борьба фабричных рабочих за 8-часовой рабочий день, за повышение заработной платы, стоившая огромного напряжения, потерпела поражение.
Ничего не получив в результате политической борьбы за всеобщее избирательное право, рабочие после реформы 1832 г . перешли к новым борьбы за улучшение своего положения.
Рабочие убедились, что одних средств экономической борьбы — профсоюзов и стачек — еще недостаточно для низвержения всей системы капитализма. Эти средства оказались бессильны против буржуазии, вооруженной всеми средствами принуждения государственного аппарата. Реформа 1832 г. ярче, чем когда-либо прежде, обнажила классовое лицо буржуазии. После опыта классовой борьбы начала 30-х годов в рабочем движении вновь выдвигается на первый план политическая борьба. Рабочие, выступая против буржуазных порядков, начинают действовать как самостоятельная политическая сила.
Подъему политической борьбы промышленный кризис, разразившийся в Англии в 1837 г.
Кризис вызвал резкое обострение недовольства не только в среде рабочего класса, но и мелкой буржуазии, бессильной перед конкуренцией крупного капитала.
Відповідь:
Пояснення:
Кінець XIX — початок ХХ століття називають «золотою добою» українського меценатства.
В кінці XIX — початку ХХ століття внаслідок соціально-економічних перетворень, викликаних відміною кріпацтва, розвитком ринкових відносин та підприємництва відбувається активізація суспільно-культурної діяльності. Розширилось і поле діяльності меценатів. Вони робили вигідні замовлення художникам, оплачували їх закордонні творчі поїздки, купляли твори мистецтва з виставок, засновували власні галереї, залучали до співпраці діячів культури та мистецтва. Виробилась своєрідна система так званого «малого меценатства», яка сприяла зібранню мистецької спадщини в приватні колекції. Серед таких приватних колекцій, колекції О. М. Алфьорова, К. М. Скаржинської, Б. Г. Філонова, І. І. Шараневича. Під час виставки церковної старовини в Петрограді збирались кошти потерпівшим у Першій світовій війні солдатам. До виставки долучились і українські колекціонери: Б. І. Ханенко представив хрести, ікони із свого зібрання, О. О. Бобринський — емалі. В свою чергу, митці не вважали за сором звернутись з проханням про фінансову до до меценатів. В цей час меценати представляють дві групи: фундатори та організатори. Меценати пропагували свої надбання, поширювали наукові знання, утворювали благодійні фонди. Наприклад, до бібліотеки Київського Товариства охорони пам'ятників старовини і мистецтва Б. І. Ханенко передав шість томів власних «Старожитностей Придніпров'я». Подружжя Ханенків видало також каталог власної колекції «Зібрання картин італійської, іспанської, фламандської, голландської та ін. шкіл» (1899). Меценати Львова В.Дідушицький, А.Потоцький, Л.Сапега заснували доброчинну організацію ім. К.Шайнохи з метою до науковцям та літераторам. Досить популярним стає садове меценатство. У родових маєтках збирались предмети декоративно-прикладного мистецтва, картини, скульптури, бібліотеки. Самі ж садиби були шедеврами садово-паркового й архітектурного мистецтва.
