Кангюй (кит. трад. 康居, пиньинь kāngjū, палл. Канцзюй, др.-кит. khāŋka) — название древнего государства (не ранее рубежа IV и III веков до н. э. — IV век н. э.)[1] в Трансоксании[2], на два-три века ставшего второй по мощи силой в регионе после юэчжей[3]. Его население, кангюи (кит. трад. 康, пиньинь Kāng), было индоевропейским полукочевым народом, вероятнее всего иранским[4][5], идентичными согдийцам[6], или другим близким к ним иранским группам, таким как Асии[7]. К западу от Кангюев обитали сармато-аланские племена (Яньцай), к востоку (в Семиречье) — усуни. На юге Кангюи граничили с Ферганой
7 жовтня 1571 року на рейді грецького міста Лепанто, що в Іонічному морі, відбулась битва між флотами Священної ліги і Османської імперії, найбільша з морських сутичок XVI століття. Незважаючи на катастрофічну поразку, вже за рік османи зуміли відновити свою боєздатність і, користуючись політичними розбіжностями католицьких держав, примусити Венецію змиритись з втратою Кіпру й виплатити гігантську контрибуцію.На обкладинці: «Битва під Лепанто 1571 року
Поразка іспанського флоту (" Непереможної армади ") в 1588, програш війни з Англією в 1607, втрата нідерландських провінцій в 1609 і Португалії у 1640 ознаменували кінець впливу в Європі.
