4 Задание Соотнесите факты: 5 Б
1. В 1594 году направил в Москву посольства
2 в 1513 году захватил город Сайрам.
3. Завершил войну Баба султаном
4. Сделал Туркестан столицей Казахского ханства
5. Заменил главенство чингизидов в государстве на главенство биев и старшин
6. В период его правления знаменуется стабильностью, покоем и благополучием
7. Для укрепления государственной жизни реформировал обычное право
8. Присоединил Туркестан и Сауранк Казахскому ханству.
9 Заключил «клятвенный союз» с правителем Бухары
10. В период его правления начинается сближение с Россией

Юрий Долгорукий(около 1090 года - 15 мая 1157 года)

Юрий Владимирович Долгорукий родился около 1090 года. Он был шестым сыном великого князя Киевского Владимира II Мономаха.

При жизни отца Юрий Владимирович правил в Ростово-Суздальской земле. Став самостоятельным князем, в 1125 году он перенес свою резиденцию из Ростова в Суздаль.

После смерти великого князя Киевского Мстислава Владимировича в 1132 году Юрий Владимирович вел активную политику на юге (за что получил прозвище Долгорукий), стремясь к приобретению южного Переяславля (современный Переяслав-Хмельницкий на Украине), а затем и Киева. Первый этап борьбы (1132-1135) был для князя неудачным.

При Юрии Долгоруком произошло оформление границ его княжества (особенно с Новгородом и Черниговским княжеством). В пограничных областях строились крепости - Кснятин (ныне не существует), видимо, Тверь, Дубна и др., а также в центре - Переяславль (ныне Переславль-Залесский), Юрьев-Польский, Дмитров и др.

В 1147 году в поселении Москова состоялась встреча Юрия Долгорукого с новгород-северским князем Святославом Ольговичем. Летописное известие об этом событии является первым упоминанием о Москве и считается традиционной датой основания города. В 1156 году князь укрепил Москву новыми деревянными стенами и рвом.

Возобновив борьбу за киевский престол в 1147 году, два года спустя Юрий Долгорукий занял Киев, однако в 1151 году потерпел поражение от своего племянника Изяслава Мстиславича в битве на реке Руте.

В 1155 году Юрию Долгорукому удалось вновь овладеть Киевом. Он умело сочетал политику переговоров с военными демонстрациями для сдерживания половецких ханов, пытался укрепить свою власть раздачей уделов своим сыновьям, но не пользовался поддержкой местного населения. Сообщение о его смерти 15 мая 1157 года послужило сигналом для восстания киевлян, разграбивших усадьбу покойного и уничтоживших его завоевания на юге.

Юрий Долгорукий был погребен в Берестовской обители на территории современной Киево-Печерской лавры.

а початку xx ст.  національно-визвольний рух у наддніпрянській україні  набув політичного характеру: його учасники усвідомлювали необхідність боротьби за українську державу. у січні 1900 р. в харкові діячі студентського руху д. антонович, б. камінський, м. русов та інші разом із членами "вільних громад" заснували революційну українську партію (руп). її програму виклав адвокат м. махновський у брошурі "самостійна україна". в ній він закликав народ до боротьби за єдину й неподільну вільну самостійну україну від карпат до кавказу. руп обстоювала інтереси селянства, працювала в масах. рупівці взяли активну участь в селянському русі. у 1900-1901 рр, в україні відбулося 670 селянських виступів, а 1902 р. він охопив полтавську, київську, харківську губернії. селяни палили поміщицькі маєтки, ділили їхні землі. повстання придушувалися збройною силою, але це лише загострювало суперечності.

у 1902 р. м. махновський створює українську народну партію (унп). її основними цілями, сформульованими м. міхновським у кількох програмних документах, були: просвіта українського народу шляхом роз'яснення його національних інтересів; побудова самостійної демократичної держави; націоналізація землі й передача її селянам без викупу; усуспільнення засобів виробництва й ліквідація експлуатації. лідер унп м. міхновський зробив вагомий внесок у справу розбудови української державності, вказавши на те, що нашому народові слід іти до незалежності, використовуючи досвід західної цивілізації.

1904 р. частина членів рупу утворила  українську соціал-демократичну спілку, яка на початку 1905 р. влилася до меншовицької фракції рсдрп на правах її автономної секції. інша частина під керівництвом в. винниченка, с петлюри й м. порша у грудні 1905 р. проголосила утворення української соціал-демократичної робітничої партії (усдрп). це одна з найчисленніших партій, яка обстоювала ідеї автономії україни, конфіскації земельної власності й демократизації суспільного" життя. не визнаючи більшовицького революційного екстремізму, лідери партії не погоджувалися увійти до складу рсдрп. на таких же позиціях стояла єврейська соціал-демократична робітнича партія "бунд", що діяла в середовищі єврейського пролетаріату і ремісничого люду в україні.

легальну агітацію за демократичну україну в складі демократичної росії та відродження української культури проводили українська демократична партія (удп) на чолі з о. лотоцьким і є. чикаленком, а також українська радикальна партія (урп), лідерами якої були б. грінченко та с. єфремов.

певний вплив, особливо в донбасі і подніпров'ї, мала російська соціал-демократична робітнича партія (рсдрп), яка виступала згідно з програмою за повалення самодержавства й заміну його демократичною республікою, рівноправність громадян і право всіх націй на самовизначення.