Я НЕ ЗНАЮ ЧИ ВОНО
Наприкінці 1920-х років у Харкові, тодішній столиці УСРР, за відома Сталіна спеціально для українських письменників та інших діячів культури УСРР зводять будинок. Його спроектовано міським архітектором Харкова Михайлом Дашкевичем. Тут передбачено все для зручності мешканців — просторі світлі кімнати, високі стелі, великі вікна. Поряд навіть розбили сквер, аби ті, хто житимуть тут, мали де відпочити. Шістдесят чотири комфортабельні квартири, їдальня, солярій, обслуговуючий персонал — справжній рай для творців літератури. Тоді в новобудову будинку літератора було розселено десятки геніальних українських письменників, поетів, художників, сценаристів, акторів. Під один дах переїжджають Микола Хвильовий, Остап Вишня, Михайль Семенко, Анатоль Петрицький, Антін Дикий та інші.
Утім, цей рай оснащують спеціальною системою та мережею агентів, завдяки яким автори тримаються під контролем радянських спецслужб. Зокрема, на деяких письменників доносять власні дружини-агентки, на деяких — служниці. Також знаходяться під контролем усі, хто відвідує цей будинок, серед них — Бертольт Брехт, Теодор Драйзер, Бруно Ясенський, які приїздять до Харкова на Міжнародну конференцію революційних письменників 1930 року. Українські письменники гають наслідки Голодомору 1932-33 рр., у в результаті чого ситуація загострюється.
Дехто з письменників чинить самогубство, дехто потрапляє в божевільню. Під час сталінських репресій було заарештовано мешканців сорока квартир із шістдесяти трьох. Колись новобудову називали будинок «Слово», бо сама споруда мала в плані літеру «С». Та вже за кілька років цей будинок називали «Крематорій» або ДПЗ — «дом предварительного заключения»
Первые мероприятия царствования Павла I
Не доверяя гвардии, бывшей опорой екатерининского царствования, новый император позаботился о том, чтобы ключевые посты в гвардейских полках заняли близкие ему люди: его старшие сыновья получили в командование Семеновский и Измайловский гвардейский полки, А.А. Аракчеев был назначен комендантом Петербурга и начальником штаба Преображенского полка. Начался стремительный карьерный рост приближенных Павла I – например, камер-паж А.И. Нелидов, брат фаворитки императора Е.И. Нелидовой, 7 ноября был в майоры, на следующий день – в подполковники, 1 января 1797 г. – в полковники, в том же году стал генерал-майором и генерал-адъютантом. Возвышая тех, кому доверял, Павел I не смотрел на их происхождение: его камердинер И.П. Кутайсов, в 1797 – 1799 гг путь от гардеробмейстера до барона и графа.
Помимо кадровых перемещений началось осуществление военных преобразований, призванных укрепить воинскую дисциплину в гвардейских частях. Еще в период наследничества Павел обратил внимание на послабления в отношении гвардейцев: они могли не носить мундир, часто отсутствовали в расположении своих частей, не утруждали себя учениями. Одним из первых мероприятий павловского царствования стало ужесточение дисциплины в гвардии: обязательное ношение мундира, ежедневные строевые учения; все офицеры обязаны были немедленно вернуться к месту прохождения службы. Изменялся и покрой мундиров – они становились скромнее и проще
