Політичні і соціальні зміни, які відбулися в Україні в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст., були спричинені в першу чергу новою геополітичною ситуацією у Центральній та Східній Європі. Наприкінці ХVIIІ ст. перестала існувати Річ Посполита, до складу якої входила велика частина правобережних українських земель аж до Дніпра. На південних кордонах зникло Кримське ханство (приєднане до Російської імперії у 1783 р.), яке наприкінця ХV ст. становило постійну воєнну загрозу для населення України. Почався процес внутрішньої консолідації більшості українських земель у складі Російської імперії. Однак до середини ХІХ ст. ця територія все ж залишалася політично й економічно дезінтегрованою. Тому однією з найхарактерніших ознак становища українських земель у складі Російської держави був регіоналізм – виділялися чотири великих регіони, котрі відрізнялися суспільно-політичним і культурним становищем: Лівобережна Україна, Слобожанщина, Правобережжя та Південна (Степова) частина.
Согласно папирусу Весткар, Хуфу был сыном Снофру, и ничто не указывает, что это неправда. Матерью Хуфу считается царица Хетепхерес, чья шахтная гробница была обнаружена возле Великой пирамиды. В этой гробнице несколько раз встречается имя Снофру, а царица носила титул, — «Мать царя, которая наставляла его, та, чьи наставления всегда исполнялись». Проще всего представить Хетепхерес женой фараона Снофру и матерью фараона Хуфу. Царь Хуфу упоминается в Абидосском (где он назван Хуфу) и Саккарском (где он назван Хуфуф) списках фараонов. В обоих списках его имя находится между Снофру и Джедефра.
