30 листопада (12 грудня) 1917 року в Одесі розповсюдилися чутки про роззброєння українськими військами робітничої червоної гвардії, створеної місцевими більшовиками. Того ж дня 300 червоногвардійців захопили Одеський вокзал і гараж військ Української Народної Республіки з 40 автомобілями. Бунтівники спробували залучити до повстання нейтральні сербські частини, дислоковані в Одесі для війни на Румунському фронті. Виступ підтримали матроси з крейсеру «Алмаз», де знаходився штаб повстанців. Була зроблена спроба захопити штаб Одеського військового округу та Одеської української ради.
Для протидії більшовицьким повстанням Одеська рада залучила загони гайдамаків. Протягом двох днів вони вели бої з червоногвардійцями в центрі міста, а також в районі вокзалу і штабу округу. Гайдамаки завадили повстанцям заволодіти стратегічними об'єктами Одеси. В результаті 1 грудня (13 грудня) 1917 року обидві сторони уклали перемир'я. Для примирення було створено Тимчасовий об'єднаний комітет рад за участі Одеської більшовицької ради і Одеської української ради — по 3 представника від кожної. Також було сформовано Тимчасове революційне бюро з представників Румчероду, штабу Одеського округу, української Ради, комісара Тимчасового уряду[1].
Згодом війська Української Народної Республіки поставили під свій контроль усі важливі об'єкти Одеси.
Объяснение:
Ремёсла Древней Руси — ремёсла, получившие распространение в восточнославянских княжествах с момента первичного зарождения русской государственности в IX веке до Батыева нашествия.С развитием феодального строя часть общинных ремесленников переходила в зависимость от феодалов, некоторые покидали сельскую местность и уходили в города и крепости, где создавались ремесленные посады[1]. В них к XII веку насчитывалось свыше 60 ремесленных специальностей. Часть ремёсел основывалась на металлургическом производстве, о высоком уровне развития которого свидетельствует применение ремесленниками сварки, литья, ковки металла, наварки и закалки стали.
Древнерусские ремесленники производили более 150 видов железных и стальных изделий. Эта продукция играла важную роль в развитии товарных связей городов с сельской местностью. Древнерусские ювелиры владели искусством чеканки цветных металлов. В ремесленных мастерских изготовлялись орудия труда (лемехи, топоры, зубила, клещи и т. д.), оружие (щиты, кольчужная броня, копья, шеломы, мечи и др.), предметы быта (ключи и т. п.), украшения — золотые, серебряные, бронзовые, медные[1].
В древнерусских городах были развиты такие виды ремёсел как гончарное, кожевенное, древодельное, камнетёсное, художественное и т. д. Своими изделиями Русь завоевала известность в тогдашней Европе. В городах ремесленники работали как на заказ, так и на рынок[1]. Академик Рыбаков разделяет городское и деревенское ремесленное производство. В городах были развиты кузнечно-слесарное и оружейное дело, обработка драгоценных металлов, литейное дело, ковка и чеканка, волочение проволоки, филигрань и зернь, эмаль, гончарное дело, производство стекла и т. д.[2] В деревнях были развиты кузнечное ремесло, ювелирное дело, гончарное дело, обработка дерева, обработка кож и меха, ткачество и т. д.[2]
