История Древнего Рима длилась от основания города Рим в 753 году до н. э. до падения созданной под его началом Римской империи в476 году н. э.[1] Период делится на три основных этапа: царский (середина VIII века до н. э. — 510 год до н. э.), республиканский (509—27 годы до н. э.) и императорский (27 год до н. э. — 476 год н. э.).[2] Продолжением Истории Древнего Рима можно считать также периодДомината в Византии (395—610 годы).
Древний Рим — одна из самых могущественных древних цивилизаций, получившая название от её столицы — Рима. Сильное влияние на становление древнеримской цивилизации оказали культуры этрусков, латинов и древних греков. Пика своего могущества Древний Рим достиг во II веке н. э., когда под его властью оказались народы Северной Африки, Средиземноморья, Европы и Ближнего Востока.
Древний Рим создал культурную почву для европейской цивилизации, оказав определяющее влияние на средневековую и последующую историю. Современному миру Древний Рим подарил римское право, некоторые архитектурные формы и решения (например, крестово-купольную систему) и множество других новшеств (например, водяная мельница). Христианство как вероучение родилось на территории Римской империи. Официальным языком древнеримского государства был латинский, религия в течение большей части периода существования была политеистична, неофициальным гербом империи был золотой орёл (aquila), после принятия христианства появились лабарумы с хризмой.
Декларація незалежності Сполучених Штатів підписана 1776 року в Америці — виданий Другим Континентальним конгресом північноамериканських колоній Великої Британії документ, прийнятий 4 липня 1776 року, яким було проголошено, що тринадцять колоній у Північній Америці стають вільними та незалежними державами і що всі політичні зв'язки між ними та Королівством Великої Британії анулюються.
У вступній частині Декларації розповідається про природність людського прагнення до політичної незалежності; визнається, що підстави для досягнення такої незалежності мають бути достатньо вагомими та недвозначними. У преамбулі окреслюється загальна філософія такого явища як уряд загалом і пояснюється правомочність революції у випадку, якщо уряд порушує базові права підданих. У Декларації надається довгий перелік «неодноразових утисків та узурпацій», чинених британським урядом проти прав і свобод американських колоністів. Потому згадується про спроби колоністів привернути увагу британської влади до викладених проблем та про прикру відсутність реакції на ці спроби. Як висновок, Декларація містить твердження, що існують умови, за яких люди мають право змінити їхній уряд, що умови були створені внаслідок діяльності Великої Британії і що у зв'язку з цим колонії змушені відкинути свої політичні зв'язки з британською короною і перетворитись на незалежні держави. Декларацію підписано Президентом Другого Континентального Конгресу Джоном Хенкоком та п'ятдесятьма п'ятьма депутатами конгресу.
