ко́пний суд — суд сільської громади в україні, в білорусі і литві, що виник за раннього феодалізму. збирався у заздалегідь визначеному місці — копищі. к.c. здійснювали обрані населенням копного округу судді — «копні мужі».
к.c. поєднував слідчі і судові функції, діяв за звичаєвим правом. збирався кілька разів: для розшуку злочинця по «гарячих слідах» — «гаряча копа»; для судового слідства — «велика копа» з представників сіл копного округу; для остаточного вирішення справи і виконання вироку — «завита копа» (завити — закінчити). к.c. присуджував до штрафу, відшкодування збитків, тілесних покарань, смертної кари, практикував умовне засудження. апеляційною інстанцією проти вироків к.c. були державні суди.
поступово законодавство дедалі більше пристосовувало к.c. до інтересів феодалів, які з часом замінили їх вотчинними (див. єдлінський привілей 1430). вотчинні суди чинили земельні магнати над належними їм селянами (див. вотчина). згадки про к.c. зустрічаються ще в документах 2-ї пол. 17 ст. на волині і поділлі к.c. збереглися з певними змінами до 20 ст.
смерд — член громади на русі у хі-xv століттях, людина, позбавлена особистої свободи і власності.
холопи — назва невільних людей у давній русі, вживана поряд з назвою «челядь». холопами називали чоловіків, а жінок — рабами. холопи – населення, що перебувало у повній власності князя.
