Відповідь:
1) Ні, адже у лігу націй не входили США та 3 рейх, найбільш впливові держави на той час. Різні держави у різний час, покидали цю структуру (Італія, СРСР, 3 Рейх) що порушило баланс силу у Європі. Також Ліга Націй не змогла протистояти амбіція Адольфа Гітлера, що ще раз доводить її не ефективність.
2) Українське питання розглядалось, але не на користь Українцям. тобто варіант відповіді 2,6.
3) Так, адже на Німеччину наклали надзвичайно великі репарації, які призвели до кризи у країну (у цьому винні не тільки вони), та росту інфляції. Німеччині заборонили мати свій флот та армію. Німеччина втратила велиеку частину своїх територій. Німеччина втратила усі свої колонії. Усі ці факти призвели до росту реваншизму у країні, та дозволили прийти до влади Адольфу Гітлеру. Вирішення "Австрійського та Балканського" питаннь, проте це лишень порушило стабільність і переросподіл сил у Європі. Не вирішенно Українського питання, слухати Українську делегацію на версальському мирному договорі ніхто не захотів, вибір зробили у бік Поляків. Усе це зумовило погіршення стабільності у Європі, та бажання до змін.
(P.S Коли будеш писати про німеччину, не забудь написати, що їй забороняли об’єднюватись із Австрією, та заборонялося тримати війська у Рейнській області)
Пояснення:
7 Осман Гази (годы правления 1288—1326), сын и наследник Эртогрула, в борьбе с бессильной Византией присоединял к своим владениям область за областью, но, несмотря на растущее могущество, признавал свою зависимость от Ликаонии. В 1299 году, когда сельджукский султан Рума Алаэддин Кейкубад II бежал из столицы от взбунтовавшихся подданных, Осман принял титул «султан» и отказался от признания власти сельджукских наследников. По его имени турки стали называться османскими турками или османами. Власть их над Малой Азией распространялась и укреплялась, и султаны Конии не смогли воспрепятствовать этому.
С этого времени у них возникает и быстро увеличивается, по крайней мере количественно, собственная литература, хотя и весьма мало самостоятельная. Они заботятся о поддержании торговли, земледелия и промышленности в завоёванных областях, создают хорошо организованную армию. Развивается могущественное государство, военное, но не враждебное культуре; в теории оно является абсолютистским, но в действительности полководцы, которым султан давал разные области в управление, часто оказывались самостоятельными и неохотно признавали верховную власть султана. Нередко греческие города Малой Азии добровольно отдавали себя под покровительство могущественного Османа.
Сын и наследник Османа Орхан I (1326—59) продолжал политику отца. Он считал своим призванием объединить под своей властью всех правоверных, хотя в действительности завоевания его направлялись более на запад — в страны, населённые греками, чем на восток, в страны, населённые мусульманами. Он очень искусно пользовался внутренними раздорами в Византии. Не раз спорящие стороны обращались к нему как к третейскому судье. В 1330 г. он завоевал Никею, важнейшую из византийских крепостей на азиатской почве. Вслед за тем во власть турок попала Никомедия и вся северо-западная часть Малой Азии до Чёрного, Мраморного и Эгейского морей.
Наконец в 1356 году турецкое войско под начальством Сулеймана, сына Орхана, высадилось на европейском берегу Дарданелл и овладело Галлиполи и его окрестностями.
11 8 марта 1917 г.
дальше не знаю сорян