Керівник християнської громади - ​

Питание в Африке характеризуется тем, что африканская пища является колоритной, многоликой и экзотичной. Несмотря на это, она не такая экстремальная, как считают некоторые люди, но гурманы и любители экзотики вполне смогут отведать в Африке блюда из мяса крокодила, страуса, бегемота, дикобраза, насекомых и их личинок. Еда в Африке Рацион питания африканцев состоит из: мяса; фруктов и овощей; молочных продуктов (деревенские жители употребляют в пищу творог, молоко, сыворотку). Африка – целый материк, поэтому и африканская кухня весьма разнообразна: отведав марокканскую кухню, вы сможете полакомиться блюдами со сладкими и нежно-пряными ароматами. А любителям острых и пряных блюд наверняка понравится тунисская, ливийская, алжирская кухни. Если будете в Нигерии или прибрежных районах Восточной Африки, обязательно попробуйте маринованную в имбире рыбу, а также перцы и помидоры, приготовленные в арахисовом масле. Если посетите Эфиопию, у вас появится возможность попробовать огненно-острый соус бербер (его подают ко многим блюдам) и сырую молотую говядину, приправленную разными

Вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні. Укладення Берестейської унії спричинило розкол між прихильниками православної і греко­католицької церков в українському суспільстві. Одразу після укладення унії, 15 грудня 1596 р., король Сиґізмунд ІІІ видав універсал із вимогою до всього православного духівництва й віруючих визнати унію. Користуючись «правом патронату», він роздавав єпископські кафедри тим, хто визнав унію, фактично ліквідувавши православну ієрархію. На місцях у православних силою відбирали церкви й монастирі та передавали греко­католикам. Проте православні чинили опір цьому. Так, коли 1599 р. король призначив греко­католицького митрополитаІпатія Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, міщани й козаки не пустили його до монастиря. 1609 р. озброєні кияни напали на Видубицький монастир, де сховався намісник греко­католицького митрополита Антоній Грекович. Їхні дії перешкодили останньому, незважаючи на підтримку влади, захопити Софійський собор і Києво-Печерську лавру. У 1618 р. козаки втопили Грековича у Дніпрі. Дії міщан підтримував київський воєвода князь К.-В. Острозький. Унаслідок боротьби православної шляхти на сеймі Речі Посполитої Сиґізмунд ІІІ офіційно визнав Києво-Печерську лавру за православними.