У 1859 році н А. Голуховський повідомляв у Відень, що коли львів при у їздив російський письменник Смирнов колишній редактор. . . журналів "Лада і "Сімейна бібліотека" ввійшов у тісний контакт зі Смupн навіть його бути посередником між Російським урядом, б nлаmumb. редагу яке мало вання в російському дусі. Про цеховича було сказано, що він вuдае ті журнали за московські гроші. При цьому хочу наголосити, що в редагуванні брав участь о. проф. Яrсів Головацький. Шехович деякий час був редактором російської газети "Зоря Галицька"». У чому звинувачувался діячі культури руху в цьому звіті? Чи були ці звинува- чення справедливі? Обґрунтуйте свою відповідь

Дворе́ц — большое монументальное парадное здание, выделяющееся своей архитектурой, являлось первоначально резиденцией царствующих владетельных лиц, высшей знати и уже с XIII века так же назывались некоторые здания органов государственной властиУе́зд — понятие, употребляемое, по крайней мере, в двух значениях:

территория земельного угодья в средневековой Европе (например, в Чехии и на Руси);современная или бывшая территориально-административная единица

Государь всея Руси (первоначально господарь всея Руси) — титул московских великих князей и российских царей.

Юрьев день[1], или День памяти великомученика Георгия Победоносца[2] — день почитания святого Георгия Победоносца в христианстве, отмечаемый 23 апреля (6 мая), 26 ноября (9 декабря).


Казаки́ (др.-русск. — козáкъ[2]; укр. — козáк; польск. — kozak; лит. — kazokų; также в русских летописях[3]: черка́сы) — представители казачества, сложнойэтносоциальной культуры, сформировавшейся из военно-служивого сословия[4](приписное реестровое казачество), а также «людей гулящих» (вольное казачество).


Око́льничий — придворный чин и должность в Русском государстве в XIII—начале XVIII вв. С середины XVI века — второй (после боярина) думный чин Боярской думы. Окольничие возглавляли приказы, полки, назначались в дипломатические миссии.

Правління імператора Юстініана (527—565). Внутрішня політика Юстініана була направлена до посилення централізації держави і зміцнення економіки імперії, на активізацію торгівлі і пошуки нових торгових шляхів. Великим успіхом візантійців було розкриття секрету виробництва шовку, таємниці якого століттями оберігалися в Китаї. У своїй аграрній політиці Юстініан протегував зростанню крупного церковного землеволодіння і в той же час підтримував середні шари землевласників. Він політику обмеження влади старої сенаторської аристократії.