Проблемное про петра 1 в.о. ключевский полагал, что главные черты поведения петра i определили «два вредных политических предрассудка – вера в творческую мощь власти и уверенность в неистощимости народных сил и народного терпения. он не останавливался ни перед чьим правом, ни перед какой народной жертвой». 1) какими конкретными примерами можно подтвердить высказывание ? 2) как относитесь к его точке зрения вы?

Туркестан и Первая мировая война

1 августа 1914 г. началась Первая мировая война между двумя коалициями — Антантой, куда входили Англия, Франция, Россия и Тройственным союзом — Германия, Австро-Венгрия и Италия, которая в 1915 г. примкнула к Антанте. Промышленность России не была готова к войне. Ее армия не была приведена в боевую готовность, хозяйство не переведено на военный лад. Ощущалась острая нехватка боеприпасов. В первый же год войны российская армия потерпела ряд тяжелых поражений.

В ходе войны приходило в упадок сельское хозяйство, сокращались посевные площади, в деревне не хватало рабочих рук. На железной дороге царил хаос, практически она была загружена лишь военными перевозками. Были нарушены все хозяйственные связи. Российская экономика не была при к ведению войны такого масштаба. Финансы государства потерпели крах. Увеличивались налоги, сокращались расходы на развитие культуры и мелкое кредитование. Только за один год войны налоги выросли на 50 %.

Изыскивая дополнительные средства для восполнения потери и роста военных расходов, правительство Российской империи решило переложить значительную часть расходов на ведение войны на свои колонии, в частности на Туркестан.

С 1915 г. в Туркестане были введены постоянные государственные цены на хлопок, которые при общем росте цен не покрывали даже затрат хлопкоробов на его производство. За 1914—1915 гг. цена на хлеб, который шел в обмен на хлопок, увеличилась на 100%, а в 1916 г. — на 400%, Цена же на хлопок выросла всего на 50%.

Против хлопкоробов, пытавшихся продавать хлопок по ценам выше монопольных, принимали “драконовские” меры, вплоть до конфискации имущества.

Практичний склад римської культури позначався в усьому — у тверезості мислення, нормативному уявленні про доцільний миропорядок, у скрупульозності римського права, що враховувало всі життєві ситуації, у тяжінні до точних історичних фактів, у високому розквіті літературної прози, у примітивній конкретності релігії.

У римському мистецтві періоду розквіту ведучу роль грала архітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах покоряють своєю міццю. Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основне місце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності держави і були розраховані на величезну кількість людей.

В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж. Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіці структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.

Історія Риму поділяється на два етапи. Перший — епоха республіки, — наставша у кінці VI ст. до н. е., коли з Рима були вигнані етруські царі, і тривав до середини I ст. до н. е. Другий етап — імперський — почався правлінням Октавіана Августа, перейшовшого до єдиновладдя, і тривав до IV ст. н. е. [2, c. 102-103]