ТЕСТ No16
11. 1143 жылы қараштай мемлекетінде
Елюй Даши қайтыс болған соң билік
ке ие болған кім?​

Раздробленность и княжеские междоусобицы подорвали могущество Руси. Этой ситуацией в XIII в. воспользовались монгольские завоеватели. Монголы проживали в степях Центральной Азии. Это были кочевые племена, разводившие коней, волов и овец. В 1206 г. на курултае (съезде) монгольской знати вождь одного из племён Темучин был провозглашен Чингисханом, то есть вели­ким ханом. Так образовалось могучее Монгольское государство. В следующие годы монголы покорили Северный Китай, Южную Сибирь, Среднюю Азию и Закавказье. В 1223 г. военные дружины русских князей впервые сошлись с монголами в битве на р. Калке. Русичи потерпели сокрушительное поражение. В 1237 г. монгольские войска, возглавляемые грозным ханом Бату (Батыем), вторг­лись в пределы Рязанского княжества. Они взяли в осаду Рязань. Город держался пять суток, а на шестой день он был захвачен, ограблен и сожжён; жители выре­заны. Монголы захватили Москву, Суздаль, Ростов. В феврале 1238 г. монгольские захватчики уничтожили г. Владимир. Русское войско было разгромлено, а великий князь владимирский Юрий Всеволодович погиб в битве у р. Сыть.
Монголы хотели захватить и Новгородскую землю. Но их силы ослабли. Батый приказал войскам воз­вращаться. Дорогой монголы решили взять городок Козельск, но его жители семь недель ожесточенно обо­ронялись. Потери завоевателей были настолько велики, что они назвали Козельск «злым городом», и, захватив его, уничтожили. От Козельска Батый отправился на юг в половецкие степи к своим основным кочевьям. Здесь собирались силы для последующих завоеваний. В 1239 г. Батый раз­рушил Переяслав и Чернигов, а осенью следующего года монгольские кони уже гарцевали под стенами Киева. После длительной осады Киев был взят и сожжён дотла. Чингисхан. Современный рисунокВесной 1241 г. монголы вышли на западные рубежи Руси и вторглись на тер­риторию Венгрии и Польши. Обессиленное войско Батыя несло большие потери. В 1242 г. он увёл свои поредевшие войска в низовье Волги, где кочевники основали свое государство Золотую Орду со столицей Сараем (близ современной Астрахани). На Руси начался длительный период золотоордынского ига. Русские князья были вынуждены повиноваться хану. Претенденты на кня­жение должны были получить ханский ярлык – грамоту, которая предоставляла право управлять княжеством. Погоня за ярлыками нередко приводила к подло­сти и предательству. Стольный град Владимир почти утратил своё верховенство. Получая от хана ярлык на великое княжение, князья не обязаны были находиться во Владимире. Они могли быть великими князьями и жить в своих уделах. Однако за титул великого князя велась ожесточенная борьба. В городах Руси всем распоряжались ханские наместники баскаки. Они при­сматривали за князьями и сбором дани от населения Руси. Чтобы контролировать уплату дани ордынцы проводили переписи населения. На территории Северо-Восточной Руси первая такая перепись была проведена в 1257 г. Однако с середины XIV в. Золотая Орда начинает приходить в упадок, контроль за покорёнными народами ослабевает.

Объяснение:

У 1862 році Гарібальді вирішив зробити новий похід до Риму під гаслом "Рим або смерть!". Але на цей раз король Віктор Еммануїл не підтримав його починання. Навпаки, він був оголошений бунтівником і проти нього була спрямована італійська армія. У гори Аспромонте волонтери Гарібальді зштовхнулися з військами короля. У бою Гарібальді був важко поранений в ногу, узятий під варту і поміщений у в'язницю, де знаходився до жовтня, коли був амністований королівським указом. Повернувшись на Капрера, Гарібальді писав, що роблячи свій ризикований похід він не очікував нічого гарного від уряду Ратацці, і розраховував тільки на поблажливість Віктора Еммануїла II, який не заперечував проти аналогічних дій Гарібальді в 1860 році. Але ситуація змінилася, а цього народний герой, далекий від політичних інтриг, зрозуміти не зміг. У 1866 р. Гарібальді знову взяв участь у війні проти Австрії. Він бився не на головному фронті і здобував перемоги, тому що в основних битвах італійці терпіли поразки від австрійців. Коли мир з Австрією був укладений, Гарібальді не пішов проти короля, не продовжив воєнні дії, а, корилися, розпустив солдатів. У результаті цієї війни до Італії була приєднана Венеція. Лише Рим залишився не включеним до складу держави. Останню спробу звільнити Рим Гарібальді зробив у 1867 році. Він покинув острів Капрера і поїхав з міста в місто. Пізніше це свою подорож по Італії він називав "хрестовим походом". Його поїздка, що почалася в лютому, збіглася з виборною компанією для оновлення складу парламенту. Виступаючи як один з кандидатів, він заявив про свою ненависть до папи і необхідність звільнити Рим. Всюди його вітав народ: у Флоренції, в Болоньї, в Феррарі. Саме в ці, заповнені публічними виступами місяці остаточно сформувалося політичне кредо національного героя Італії. Трохи пізніше він взяв участь у Міжнародному конгресі миру в Женеві, де спочатку був захоплено зустрінутий, але потім різкість його антикатолицьких висловлювань викликала протест, що змусив Гарібальді виїхати. Повернувшись до Італії, він опублікував у газетах 2 звернення із закликами йти на Рим, що послужило приводом для арешту. Під конвоєм його відправили на острів Капрера, але він утік і пішов походом на Рим на чолі 7 тис. добровольців. Однак населення Папської держави залишилося пасивним і не зробило жодної до гарібальдійцям. На результат бою з об'єднаними силами французьких і папських військ вплинуло також втеча частини волонтерів. у якому згодом Гарібальді звинуватив Мадзіні і його прихильників. Загін гарібальдійців був остаточно розбитий при Ментане. Третя спроба Гарібальді приєднати Рим провалилася. Остаточне об'єднання італійських земель відбулося в 1870 р. У зв'язку з початком франко-пруської війни французи залишили територію Папської держави. Італійські війська відразу увійшли в Рим, світська влада папи була скинута, а його землі приєднані до Італійського королівства. Гарібальді був відсторонений від участі у цьому завершальному етапі об'єднання Італії: монархії він уже не потрібен. Більше того, влада навіть блокували острів Капрера італійським флотом, перешкоджаючи відплиття з нього Гарібальді.