Габсбургская монархия-неофициальное название конгломерата государств, находившихся под властью австрийской ветви династии Габсбургов. Обычно используется в отношении периода с 1526 года, когда австрийский эрцгерцог Фердинанд I занял престолы Чехии и Венгрии, до 1804 года, когда была образована Австрийская империя. Термин «габсбургская монархия» может также употребляться в более широком смысле в отношении периода с 1276 года (начало правления Габсбургов в Австрии) до 1918 года (распад Австро-Венгрии). До 1804 года территории, находившиеся под властью Габсбургов, не имели единого официального названия
Объяснение:
Християнство виникло у другій половині 1 ст. в одному із східних районів Римської імперії - Палестині. Головною соціальною причиною виникнення християнства було безсилля пригноблених у боротьбі з гнобителями. Пригноблені неодноразово підіймалися на боротьбу за своє визволення. Проте усі повстання неминуче зазнавали поразки. Жорстокі розправи з повстанцями посилювали настрої загальної апатії, відчаю та безнадії, а щоб продовжувати жити в таких умовах треба було мати якусь перспективу в житті. Та частина рабів і пригноблених, котра відмовилася від боротьби, знайшла розраду в релігії.
У формуванні конкретних особливостей нової релігії відіграв і свою роль також цілий ряд інших соціальних обставин. Існування імперської влади сприяло виробленню уявлення про єдиного Бога на небі. Посилення економічного, політичного та ідейного спілкування між народами (як наслідок утворення Римської імперії) породило в свідомості людей уявлення про наднаціонального Бога, який обіцяв іння усім людям незалежно від їхньої національності. Розклад рабовласницького суспільного ладу вимагав від можновладців ідеологічних засобів впливу на маси і привів їх у зв'язку з цим до підтримки християнської релігії.
Античне християнство мало свої ідейні джерела, головними з яких були іудаїзм, релігійно-філософські вчення Філона та Сенеки, ідеологія кумранської общини, релігії східних народів Римської імперії.
