Объяснение:
Решающую роль в формировании кубанского казачества сыграли запорожские и донские казаки, создавшие самобытные формы казачьей жизни. Ограничивая автономию казачества, власть вместе с тем привлекала его к защите границ. В 1783 г. трем запорожским старшинам было разрешено организовать казачью службу, и в 1787 г. были созданы вольные казачьи команды - пехота и конница, названная Черноморским войском. Оно участвовало в русско-турецких-войнах XVIII в. В 1792 г. запорожским казакам были даны 2 жалованные грамоты, по которым организовывалось их переселение в устье Кубани. В наши дни кубанские казаки -общественная казачья организация .
8) ясир- пленные[1], которых захватывали турки и крымские татары во время походов на русские, украинские, польские, валахские, молдавские земли, а также калмыки, ногайцы и башкиры во время походов на оседлые поселения Поволжья, Урала и Сибири[2] с XV — до середины XVIII века
Га́лицько-Воли́нське, або Ру́ське королі́вство — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля) а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство
