Які реформи були здійснені римським імператором Константином Великим? 1) запровадження золотої монети — соліда 2) залучення до римської армії загонів варварів 3) запровадження культу особи імператора 4) будівництво нової столиці імперії 5) поділ імперії на дві держави 6) установлення системи управління принципату 7) надання всім жителям імперії римського громадянства

Здравствуйте, господа. Удивлён я немало, что мне, простому рабу, клемленному и ослепленному, дарована честь перед историоографами выступать. Не услышите вы от меня сладких сказок и блаженных преданий, да и коротким был мой путь восставшего раба. Помню, били мы консулов, это было первое и последнее моё сражение, ибо ранение мне нанесли серьёзное, более воевать не мог. Бились с римскими войсками, поубивал я человек 5, сам Спартак мне глазом подмигнул, отметил значит. Жалко было врагов, ведь они-то тоже рабы, только другого сорта. Вот подумал я об этом, что не враги мне римские солдаты, так и получил мечом под лопатку. Консулов победили, да меня бросили, кому умирающий нужен? Остатки войск вражеских подобрали раба недостойного, вылечили, но ослепили. А Спартака убили. Вот такая история, господа историографы, да.

1147 р. прийнято вважати роком заснування Москви за князювання владимиро-суздальського князя Юрія Довгорукого. Проте центром самостійного князівства вона стала лише у XIII ст. після монголо-татарської навали. Ймовірно, її першим князем був Михайло Ярославич Хоробрий (1247 – 1248 рр.). Остаточне виокремлення Московського князівства датується 70-ми рр. XIII ст. Доти Московське князівство входило до складу Владимирського князівства.

Родоначальником династії московських князів став син Олександра Невського — Данило. Його удільне князівство було одним із найменших. До нього входили околиці Москви радіусом 40 км. За Данила Олександровича відбулися перші територіальні придбання: 1301 р. він захопив у Рязанського князівства Коломну, 1302 р. за заповітом бездітного князя оволодів Переяславлем. У 1303 р. його син Юрій захопив у Смоленського князівства Можайськ. Юрій усе своє життя провів у боротьбі проти тверського князя за владимирський великокняжий престол, але загинув у одній із сутичок. По його смерті князем став брат Іван Данилович Калита (1325 – 1341 рр.). Слово “калита” означає “грошовий мішок”. Це був князь-скнара. Про його багатства ходили легенди, проте все воно могло вміститися в одній скрині. Володіння Калити були значно меншими, ніж сучасна Московська область. Проте за його правління сталися вагомі перетворення, що змінили долю Московського князівства.

У 1325 р. Іван Калита перевіз до себе на проживання пристаркуватого митрополита галицького Петра Волинця. Через рік Петро помер. Його поховали в недобудованому Успенському соборі. Як розповідає літопис, біля його гробу відбувалися різні дива. По деякім часі Петро вже як святий. Наявність святих мощей Петра і резиденції митрополита перетворили Москву на духовний центр Північно-Східної Русі, а московські князі почали претендувати на політичне панування у цьому регіоні.

Важливим у зростанні Москви став перехід на службу до московського князя боярських родин із різних міст колишньої Київської Русі.

Заповітною мрією московських князів було отримати ханський ярлик на велике княжиння, а це означало право на стягування данини для Золотої Орди. Основним суперником Москви у боротьбі за ярлик було Тверське князівство. У боротьбі між князівствами застосовувались будь-які засоби: підступи, доноси, вбивства. Зрештою, ярлик у 1328 р. дістався Івану Калиті, який використав антитатарське повстання у Твері. Московсько-татарські війська розгромили Твер. Після смерті Івана Калити його політику продовжили його сини Семеон Гордий (1340 – 1353 рр.) та Іван Красний (1353 – 1359 рр.).