Теодор Рузвельт ( 1858-1919) ставши президентом США в 1901 р. пiсля
убивства свого попередника Мак-Кiнлi (доти вiн виконував обов'язки вiце-президента). Уперше за довгi роки президентську посаду обiйняв освiчений, здiбний, далекоглядний i розумний полiтик. Саме вiн поклав качан реформаторськiй дiяльностi американськоï адмiнiстрацiï, завдяки чому качан ХХ ст. увiйшов до iсторiï краïни пiд назвою Прогресивна ера. Рузвельт походивши з багатоï американськоï родини, предки якоï прибули до Америки ще в 1644 р. Свою полiтичну дiяльнiсть вiн почав з боротьби проти корупцiï в державному апаратi й цим заживши популярностi й репутацiï чесного полiтика. Наприкiнцi XIX ст, займаючи високий пост у морському мiнiстерствi, Рузвельт ставши одним з iнiцiаторiв змiцнення американського флоту. Вiн не тiльки готував iспано- американську вiйну, алi й узяв у нiй безпосередню доля, повернувшись з вiйни в ореолi слави. Цим не забарилися скористатися республiканцi. Рузвельта було обрано губернатором штату Нью-Йорк, а згодом й вiце- президентом краïни. Перетворення Рузвельта на господаря Бiлого будинку консервативний верхiвка республiканськоï партiï зустрiла з тривогою: 42- рiчний президент вiдрiзнявся незалежнiстю й вважався прихильником реформ.
М. Грушевський вважав, що українці мають західний тип ментальності, хоча він не відкидав і ролі східних впливів.[2] Зокрема однієї із рис українського менталітету є надмірна любов українців до гумору, сатири і взагалі сміху. Також до особливостей нації відносилося те що, внаслідок пізнішої кріпацької залежності, українці не були обтяжені надто великими податками й поборами, всіма верствами мали змогу навчатися грамоти. Не лише козаки, а й простолюд міг тією чи іншою мірою впливати на владу[3].
Українці, при всіх обмеженнях, які історично зумовлені, воліли жити за нормами свободи, причому індивідуальної свободи. Це було їхньою потребою і тією політичною програмою чи ідеалом. Суспільні форми життя і їхнє державно-правове вирішення на українських землях, починаючи з Козацької республіки, не були ідеальними. Але вони були набагато ліберальнішими, гуманнішими, цивілізованішими, ніж ті, які їм нав’язували ззовні. Це добре і наочно демонструє поява першої в Європі демократичної й республіканської конституції, яку склав гетьман в екзилі, сподвижник Івана Мазепи – Пилип Орлик[4].
Объяснение:
