ОЧЕНЬ Знайдить зайве у логічних ланцюжка. Відповідь обґрунтуйте.
А) Ольга, Ігор, Володимир Великий, Данило Романович, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах.
Б) Іконостас, фреска, ікона, розпис, Псалти.
В) Ярослав Осмомисл, Роман Мстислав с, Данило Романович, Лев 2,Любарт Гедимінович.​

Важное место в ряду «великих» реформ занимала реформа системы народного образования. В 1860–1870-е гг. произошел поворот в сторону развития и становления женского образования. В 1860 г. было принято Положение о женских училищах, которые могли создаваться в любых губернских городах, и были аналогами мужских гимназий. Гораздо сложнее обстояло дело с получением женщинами высшего образования, так как в университеты они не допускались, поэтому было разрешено под контролем министерства народного просвещения создавать Высшие женские курсы университетского типа (в 1872 г. В Москве были созданы курсы Герье, 1878 г. – Бестужевские курсы в Петербурге).

Серьезные изменения произошли в системе начального и среднего мужского образования. Были приняты новые документы: Положение о начальных народных училищах (14 июля 1864 г.) и Устав гимназий и прогимназий с сокращенным сроком обучения – четыре года. (19 ноября 1864 г.). Тем самым государственно – церковная монополия на просвещение создавать учебные заведения утратила свою силу. Теперь с соответствующего разрешения органов министерства народного просвещения создавать учебные заведения могли земства, общественные организации, а также частные лица. В этих документах также закладывались основы деления средней школы на классическую (гуманитарную), которая подготавливала к поступлению в университет, и реальную (техническую), подготавливающую к поступлению в высшие технические учебные заведения.

Изменения произошли и в системе высшего образования. Так, 18 июня 1863 г. Был утвержден новый университетский устав, дававший высшим учебным заведениям значительную автономность, создавались советы университетов, решавшие все внутренние вопросы. Существенное внимание в этом документе было уделено выборному началу: все вакансии заполнялись путем выборов, в том числе и профессорские. Демократические традиции, исходившие из университетской среды, стали важным фактором общественной жизни России.

Більшість американських діячів часів війни за незалежність вважали невід’ємними права людини на життя, свободу, власність.

Право на життя означає гарантовану державою можливість не побоюватися насильницької смерті.Видатні американські діячі були добре знайомі з історією різних держав, тому їх надзвичайно цікавила республіканська форма правління в Стародавньому Римі. За такого правління повноваження уряду походять від народу. Він обирає керівників, які займають певні посади та чиновників, що їх обслуговують.

Засновники США вважали, що республіка здатна забезпечити передумови для справедливості суспільного блага, свободи та процвітання громадян.

Відповідно до прийнятої Конституції в США встановлювалася сильна центральна (федеральна) влада. Штати могли самостійно розв’язувати внутрішні питання, але фінанси, армія та зовнішня політика перебували в руках федеральної влади. За Конституцією Сполучені Штати Америки ставали федеративною республікою: федеративною — тому що складалися з рівноправних штатів, і республікою — тому що вищі посади в державі були виборними.Вищою законодавчою владою в США був Конгрес, що складався з двох палат: верхньої — сенату й нижньої — палати представників. Депутатів палати представників обирали всі, хто був наділений правом голосу. Сенат був створений на вимогу малонаселених штатів для дотримання рівності між штатами. Від кожного штату до Сенату входило по два сенатори. Сенат затверджував закони, прийняті палатою представників, і міг контролювати її діяльність.

Головою виконавчої влади був президент, який обирався на чотири роки. Президент США мав дуже великі повноваження: керував урядом, армією, міг скасовувати закони, прийняті Конгресом.

Владу Конгресу й президента мала обмежувати вища судова влада — Верховний суд, склад якого формував президент за згодою Конгресу. Через те що суддів призначали довічно, вважалося, що вони можуть виступити і проти президента, і проти Конгресу, якщо ті порушать закон. Верховний суд мав право скасовувати вже затверджені президентом закони.