В годы революции и безвластия это предопределило негласную борьбу за город, занимавший ключевое положение на южном Урале. 21–28 июля 1917 года в Оренбурге Первый Всеказахский съезд (настоящее название «Всекиргизский съезд», название «Первый всеказахский съезд» стало использоваться после 1936 года, когда было установлено современное русское наименование казахского этноса) , на котором была учреждена казахская политическая партия «Алаш», обсуждались формы государственного управления, автономия киргизских областей, земельный вопрос, избраны депутаты на Всероссийское учредительное собрание и на съезд мусульман России «Шура-и-Ислам».
В сентябре 1917 года атаманом Оренбургского казачества и главой (председателем) войскового правительства был избран Александр Дутов. Он прославился на фронтах Первой мировой войны. После Февральской революции 1917 года атаман Дутов в марте был избран председателем Всероссийского союза казачьего войска, в апреле того же года возглавил съезд казаков России в Петрограде, но вернулся в Оренбург, где учился и жил до войны. 5 — 13 декабря 1917 года в городе Второй Всеказахский съезд, провозглашена Киргизская (Казахская) автономия «Алаш» (в составе России) на территории Уральской, Букеевской, Тургайской, Акмолинской, Семипалатинской и части Оренбургской областей, где в основном исторически проживали казахи, и избрано правительство «Алаш-Орда».
Летом 1918 года в районе Оренбурга сложилась сложная обстановка. 3 июля город был занят атаманом А. Дутовым, который перерезал Оренбургско-Ташкентскую железную дорогу. Только в сентябре 1919 года превосходящие силы Красной Армии разбили оренбургскую армию Дутова. 26 августа 1920 года ВЦИК и СНК РСФСР приняли Декрет «Об образовании Киргизской Автономной Советской Социалистической Республики» в составе РСФСР со столицей в Оренбурге.
Первый (Учредительный) съезд Советов Казахстана в Оренбурге 4–12 октября 1920 года. Первым председателем КирЦИКа стал красный комиссар Сейткали Мендешев. Но Оренбург в качестве казахской столицы пребывал недолго, уже в 1925 году столица Казахстана была перенесена в город Ак-Мечеть на Сыр-Дарье, по этому случаю переименованный в Кзыл-Орда (Красная столица). Оренбург и Оренбургская область, выполнившие свои задачи по обеспечению казахскому народу, воссоединились в качестве самостоятельной губернии с РСФСР. Процесс возвращения оказался очень сложным. По Оренбургу ударила проблема раздела материальных ценностей, так как власти Кирреспублики поставили вопрос о переезде из города целого ряда ставших «республиканскими» учреждений. В результате город лишился большинства музейных экспонатов, значительной части архивных материалов. В декабре 1934 он стал центром Оренбургской области.
Міста Стародавнього Дворіччя тривалий час воювали між собою за те, кому з них бути головним. На початку ІІ тис. до н. е. з півночі на Дворіччя напали кочові племена амореїв. Вони захопили країну Аккад і на півдні її заснували нову столицю, яку назвали Бабілу або Бабілім («Ворота божі»). Пізніше греки називали це місто Вавилон, а всю країну – Вавилонією.
Вавилон був розташований у дуже зручному місці – у самому центрі Дворіччя, де найближче сходяться річки Євфрат і Тигр. Тому саме тут було зосереджено водні та караванні шляхи Передньої Азії. В усьому світі Вавилон уславився як велике й багате місто, значний торговельний центр і столиця самостійного царства.
Найбільшої могутності в ІІ тис. до н. е. досягає Вавилон за царювання Хаммурапі (1792–1750 рр. до н. е.). Прийшовши до влади, він поступово підкорив Південне та частину Північного Дворіччя. Таким чином, він контролював величезну територію з важливими торговими шляхами.
333 до н. е. Фінікі́я (грец. Φοινίκη, самоназва Ханаан) — стародавня країна, розташована на узбережжі Середземного моря (на території сучасних Лівану, Сирії і Ізраїлю).
Прибережні міста Фінікії розташовувалися в зручних бухтах і мали потужні укріплення. Найбільшими і найбагатшими з цих міст були Тір і Сідон.
Місцерозташування Фінікії було надзвичайно зручним. Тут сходилися караванні та морські торгові шляхи із Дворіччя, Єгипту, Греції та інших країн. Міста і селища розташовувалися по береговій лінії. Це було пов'язано з основними заняттями фінікійців – мореплавством, рибальством, торгівлею.
У чужих землях фінікійські мореплавці заснували нові поселення, колонії. Сліди їх перебування знаходять навіть у далекій Іспанії Відомою фінікійсткою колінією був Карфаген на півночі Африки.
Колонія (від лат. colonia — поселення) — група людей або живих істот, що мешкають поруч один з одним та відокремлені від інших подібних груп.
