Значний внесок у поширення гуманістичних ідей у Польщі зробив Філіп Каллімаха, який працював у Краківській академії. З Німеччини та Нідерландів, в основному через портовий Гданськ, на польські землі поширився вплив Реформації. Добру пам'ять у суспільстві залишила діяльність відомого німецького гуманіста Конрада Цельтиса - вихователя дітей короля Казимира Ягеллончика.
Після нетривалого занепаду, у 1400 р. відновила свою діяльність Краківська академія, яка поступово перетворилася на справжній науковий, навчальний та культурний центр, де відбувалося формування багатьох поколінь польської інтелектуальної еліти. Свого часу з ініціативи короля Владислава II Ягелло та його дружини Ядвіги був заснований спеціальний фонд для до академії, яка згодом дістала назву Ягеллонського університету. Найбільше уваги в навчальних планах цього закладу приділялося вивченню природничих наук, насамперед - математики й астрономії. Студенти вивчали також географію, теологію, філософію, право, граматику, риторику, поетику тощо.
В академії зародилася польська правова школа. Один із її представників ректор академії Павел Владкович зажив слави своїм виступом на церковному соборі в Констанці, де він захищав Яна Гуса. В академії під наглядом видатних астрономів Марціна Круля і Войцеха з Брудзьоеа у 1491-1495 рр. навчався Миколай Копернік (1473-1543). Своїм трактатом "Про обертання небесних сфер" М. Коперник здійснив справжню революцію в астрономії, довівши що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. В академії було здійснено спробу розробити правила польської літературної мови, а Якуб Паркош написав перший трактат з орфографії. Інтерес до географії знайшов утілення у трактаті Мацея з Мехова "Про дві Сарматії". Хроніст Бернард Вановський намалював кілька великих карт Європи.
У Краківській академії розпочав свою творчу діяльність і Ян Длугош (1415-1480), наукова праця якого "Історія Польщі (Щорічники або хроніка славного Польського королівства)" вважається вершиною польської середньовічної історіографії. Автор використав документи, хроніки й свідчення безпосередніх учасників важливих подій, завдяки чому "Щорічники" й досі залишаються цінним джерелом при вивченні польської минувшини. Певного поширення набули історичні праці М. Бельського, М. Кромера, Л. Гурницького.
Важливу роль у розвитку освіти і культури відіграло виникнення друкарства. Перша в Польщі друкарня відкрилася 1474 р. у Кракові. Тут видавалася як релігійна, так і світська література, документи сейму, закони, у тому числі й польською мовою. Серед видань того періоду слід виокремити трактат "Меморіал про устрій Речі Посполитої" доктора права Яна Остророга (1436-1501) та працю Анджея Фрича-Моджевського (1503-1572) "Про виправлення Речі Посполитої". Згадані вчені були видатними теоретиками державного права й виступали послідовними прихильниками централізації і зміцнення Польщі. Бурхливий розквіт переживала література, найвизначнішими представниками якої були фундатори польської літературної мови - Миколай Рей і Ян Кохановський.
Выдающийся ученый, философ, Абу Наср аль-Фараби родился в 870 в городе Фараб, расположенном в месте впадения реки Арыс в Сырдарью ныне - Отырарский район Южно-Казахстанской области современного Казахстана.
В IX-X вв. город Фараб был крупным политическим, культурным и торговым центром, узловым пунктом караванных дорог Великого Шелкового Пути, который связывал средневековую Европу и Азию. В связи с чем город располагал собственными учебными заведениями, такими как медресе, привлекавшим путешественников и исследователей. Основу научных знаний Абу Наср получил в Фарабе, где он жил до 20-ти лет, там у него появилась возможность ознакомиться с философскими и научными произведениями Отрарской библиотеки, которая по мнению некоторых ученых считается богатейшей по тем временам и второй в мире по числу книг и рукописей после знаменитой Александрийской библиотеки.
Повзрослев он отправился в Бухару, Самарканд, многие годы прожил в Багдаде, являвшемся культурным и политическим центром Арабского Халифата. Последние годы своей жизни аль-Фараби провел в Каире, Алеппо и Дамаске. Все эти города располагались на Великом Шелковом Пути, что многогранному развитию мыслителя и овладению им порядка 70 языков и диалектов (в совершенстве владел тюркским, арабским, греческим, персидским языками о чем свидетельствуют его работы и различными диалектами востока).
