Используя учебник заполните таблицу:Период,Хранологические рамки , Харастиристика

Венский конгресс 1814—1815 гг. — общеевропейская конференция, в ходе которой была выработана система договоров, направленных на восстановление феодально-абсолютистских монархий, разрушенных французской революцией 1789 года и наполеоновскими войнами, и были определены новые границы государств европы. в конгрессе, проходившем в вене с октября 1814 по июль 1815 г. под председательством австрийского дипломата графа меттерниха, участвовали представители всех стран европы (кроме османской империи). переговоры проходили в условиях тайного и явного соперничества, интриг и закулисных сговоров. участники править россию на конгрессе представляли александр i, к. в. нессельроде и а. к. разумовский (в работе спецкомиссий принимал участие иоганн фон анстетт); великобританию — р. с. каслри и а. у. веллингтон; австрию — франц i, к. меттерних, пруссию — к. а. гарденберг, в. гумбольдт, францию — шарль морис де талейран-перигор португалию — педро де соуза гольштейн де палмела швецию — граф карл ак­сель аёвенхъельм все решения венского конгресса были собраны в заключительном акте венского конгресса. конгресс санкционировал включение в состав нового королевства нидерландов территории австрийских нидерландов (современная бельгия), однако все остальные владения австрии вернулись под контроль габсбургов, в том числе ломбардия, венецианская область, тоскана, парма и тироль. пруссии досталась часть саксонии, значительная территория вестфалии и рейнской области. дания, бывшая союзница франции, лишилась норвегии, переданной швеции. в италии была восстановлена власть папы римского над ватиканом и папской областью, а бурбонам вернули королевство обеих сицилий. был также образован германский союз. часть созданного наполеоном герцогства варшавского вошла в состав российской империи под названием царство польское, а император александр i становился и польским королём. австрия получила южную часть малой польши и большую часть червонной руси, зальцбург, италия: ломбардия, венецианская республика, герцогство моденское, пармское, тосканское, западные земли великой польши с городом познанью и польское вернулись к пруссии. этот раздел польши между державами в науке иногда выделяется как «четвёртый раздел польши»[1]. состоялось международное признание нейтралитета швейцарии. провозглашение политики нейтралитета оказало определяющее воздействие на последующее развитие швейцарии. нейтралитету ей удалось не только уберечь свою территорию от опустошительных военных конфликтов 19 и 20 веков, но также стимулировать развитие поддержанием взаимовыгодного сотрудничества с воюющими сторонами[2].

інших країн, відправляв послів до інших держав, приймав іноземні посольства тощо. Головне завдання зовнішньої політики гетьмана полягало у створенні умов для успішного завершення війни з Річчю Посполитою і зміцненні становища Гетьманщини. При цьому Хмельницькому необхідно було враховувати ситуацію навколо українських земель на середину XVII ст. Річ Посполита, Московська держава й Османська імперія не були зацікавлені у виникненні Гетьманщини, вважаючи, що це порушить рівновагу сил між ними, і одночасно мали власні претензії на українські землі.

У зовнішній політиці Гетьманщини головними були кілька напрямків:

— Отримання воєнної до для ведення збройної боротьби з Річчю Посполитою;

— Ослаблення Речі Посполитої та запобігання її спробам утворити антиукраїнські союзи;

— Здобуття держави-протектора (захисника) Гетьманщини;

— Зміцнення становища Гетьманщини як нової незалежної держави.

Відносини між Українською державою й Московією. Розпочавши війну з Річчю Посполитою, Богдан Хмельницький розумів необхідність підтримання добрих стосунків із Московською державою. По-перше, у разі виступу московської армії союзницею поляків у їх боротьбі з українцями, для останніх це мало б катастрофічні наслідки. По-друге, у тогочасному світі визначальне значення мала приналежність до однієї релігії. Українці вважали себе приналежними, разом із московитами, до одного православного народу, очікували від братів по вірі до у війні проти влади католицької Польщі. Унаслідок цього в українському суспільстві в роки Національно-визвольної війни поширювалися промосковські настрої.

У 1648—1653 рр. гетьман Б. Хмельницький постійно підтримував зв’язки з правлячими колами Московської держави. У наступні роки гетьман неодноразово повторював своє бажання прийняти протекцію московського царя, але той не поспішав давати відповідь і уважно гав за ситуацією в Україні.