У XIX ст. культурні процеси в Україні відбувалися в умовах захоплюючого, різноманітного і широкого розквіту нових ідей і зростання на їх основі національної свідомості.
Основними чинниками українського відродження XIX ст. були ідеї Просвітительства та Великої французької революції, німецький романтизм та ідеї слов'янського відродження, пам'ять про минуле України. Саме в цей час почало формуватися нове поняття спільності, яке спиралось на спільність мови та культури. Дедалі більше людей сприймає ідею про те, що носієм суверенітету є народ, водночас посилився інтерес до його мови, історичного минулого, побуту, звичаїв, традицій. З цього й починається процес творення національної свідомості.
Неперевершену роль в обґрунтуванні та поширенні цих ідей у мобілізації мас на їх здійснення відіграють інтелектуали, інтелігенція, яка виходить на авансцену політичних і культурних змін у Східній Європі, в тому числі й в Україні. На відміну від імперської верхівки, яку мало цікавили нові ідеї й вільнодумство, новопостала інтелігенція, захоплюючись ними, намагалась усунути недоліки існуючого суспільства, змінити його звичаї, політику, побут поширенням ідей добра, справедливості, наукових знань. Головним в її діяльності стало стремління спертися на народ, вбачаючи в ньому джерело свідомості і національної сили.
Легендами овеян образ княгини киевской Ольги, но ее деятельность действительно оставила заметный след в восточнославянской истории X века. Древние летописцы, несомненно, симпатизировали княгине – жене Игоря и регенту в пору несовершеннолетия их сына Святослава. Они часто описывали ее как красивую, энергичную, хитрую и прежде всего – мудрую правительницу, подчеркивали ее «мужской ум». Хвалы, которые щедро возносили Ольге монахи-летописцы, отчасти можно объяснить тем, что это именно она проложила путь христианству на земли Киевской Руси. Но даже без этого аспекта своей деятельности Ольга осталась бы в мировой истории выдающейся правительницей.
Объяснение:
ответ .
