Розробки уроків Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Історія України опорні конспекти 7 клас
Внутрішня політика Володимира Мономаха
1. Зменшив лихварські відсотки, обмежив свавілля лихварів.
2. Обмежив права багатих над селянами.
3. Дбав про покращення становища міських та сільських низів.
4. Сприяв зміцненню політичної єдності держави.
5. Зміцнив позиції Київської держави, дипломатичними методами і військовою силою домігся визнання своєї влади практично всіма князями.
6. Продовжив удосконалення управління державою.
7. Розробив “Статут”, або доповнення до юридичного кодексу конів “Руська правда”.
8. Відродження переживала столиця держави — місто Київ, де було споруджено міст через Дніпро, нові храми, чимало інших будівель.
9. Централізація держави сприяла соціально-економічному розвитку: розвивалося сільське господарство й ремісниче виробництво, пожвавилася торгівля, виникали нові й розбудовувалися старі міста.
10. Йому вдалося на деякий час відновити в повному обсязі державу Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Объяснение:У 983 р. князь Володимир здійснив похід на ятвягів (племена наближені до литовців), які жили у межиріччі середньої течії р. Німан та верхів'ями р. Нарев. Кампанія була вдалою і зазначена територія була зарахована до складу Києворуської держави.
У літописі 985-й рік описаний як рік переможного походу князя Володимира на Волзьку Булгарію. Результатом походу було укладення мирного договору, умови якого нам ближче не відомі, однак слова Добрині, сказані князю Володимиру, дають підстави сумніватися у великій успішності цієї кампанії. Добриня заявив: "Оглядав я колодників (полонених), і всі вони є в чоботях. Сим данини нам не платити, підемо оба шукати тих, що в постолах". Отже, данини на волзьких булгар накласти не вдалося, а отже не можемо говорити про підконтрольність цієї території Києву. Водночас укладений мир був підкріплений одруженням князя з булгарською княжною, яка стала матір'ю майбутніх князів Бориса і Гліба. У тісних і добросусідських стосунках із Києвом була зацікавлена і сама Волзька Булгарія, котра багатіла на транзитній торгівлі між Заходом і Сходом, а тому потребувала спокою і миру. Але безхмарності досягти не вдалося. Відомі ще два походи руських військ на Волзьку Булгарію у 994 і 997 рр. Під 1006 р. є згадка про нову русько - булгарську угоду, в якій1 особливе місце належало правам та привілеям руських купців.
Після походу 985 р. на булгар руські війська спустилися вниз по Волзі, до кінця розорюючи існуючі ще там хозарські поселення, але укріпитися в пониззі Волги князь Володимир не зміг через присутність там військ Харезмшаха.
Відповідь:
Народний фронт — політичний союз, утворений лівими та ліберальними партіями перед виборами 1936 року за часів Другої Іспанської республіки.
Історія
Народний фронт було створено 15 січня 1936 року, після того, як президент Алькалья Самора Нісето розпустив Кортеси та на 16 лютого того року призначив нові парламентські вибори. Союз об'єднував поміркованих республіканців, соціалістів, комуністів і лівих комуністів. Народний фронт підтримали навіть анархісти.
Члени Народного фронту визначили головним завданням захист національних інтересів республіки від реакційних сил та відстоювали проведення низки заходів, що мали зміцнити основи республіканського строю. Блок виступав за прогресивне оподаткування та скасування рішень, ухвалених урядами 1933—1935 років. У той же час під тиском лібералів Народний фронт відмовився від націоналізації великих земельних володінь і запровадження державного страхування від безробіття.
На виборах 16 лютого 1936 року Народний фронт зумів обійти з мінімальною перевагою в 150 000 голосів коаліцію правих сил «Національний фронт». В результаті Народний фронт отримав у кортесах 263 місця з 473. Нова парламентська більшість створила спеціальний комітет з перевірки скарг на порушення в результаті голосування, але той комітет працював лише в округах, де перемогу здобули праві депутати або депутати партій Центру.
Новий уряд під керівництвом Мануеля Асаньї, а після його обрання президентом, Сантьяго Касареса Кіроги, складався лише з представників обох республіканських партій, однак спирався на підтримку всіх учасників Народного фронту. Таке становище створювало для нього широку базу, однак і обмежувало можливості втручання у разі протизаконних дій деяких воєнізованих підрозділів союзних партій. У той час в Іспанії економічна криза до крайнощів загострила й без того різку політичну та соціальну конфронтацію в країні, що завершилась у липні 1936 року військовим путчем, що переріс у громадянську війну.
На початку 1939 року в лавах Народного фронту стався остаточний розкол, що ознаменував і поразку республіки.
Пояснення:
