Тимур Тамерлан – эмир, которого связывают с последними завоеваниями монголов в Азии. Он руководил монголами и был только эмиром, так как не будучи потомком дома Чингизидов он не мог быть ханом и носить этот титул. Хотя в 1370 г. он породнился с этим домом и стал их родственником, приняв имя Тимур Гурган.
Впервые исторические источники вспоминают о нем начиная с 1361 г. – это год начала его политической карьеры. В этом году он стал служить у хана Тоглуку – прямой потомок Чингисхана.
Свою влияние он наращивал быстро: сначала его назначили на пост советника сына хана Ильяса –ходжи - правителя Мавераннехра, далее он получил должность наместника кашкадарьинского вилайета (владения хана). При нем всегда присутствовал собственный конный отряд численностью 60 человек.
Через пару лет Тимур стал неугоден хану и поэтому вынужден был бежать. Заключив военный союз с эмиром Хусейном, стал воевать против монголов. В результате этих войн в 1370 г. он захватил Мавераннехр и стал эмиров, приняв присягу. Столицей стал Самарканд – важный центр в Азии того времени. Начиная с 1371 г. войско Тамерлана начало завоевывать новые территории – до 1380 были захвачены многие из соседних территорий и большая часть территории Афганистана. В течение последующих 10 лет Тамерланом были завоеваны Грузия, Армения, Хорезм, а в 1388 во владении Тамерлана оказались земли от Памира до Аральского моря. Начиная с 1389 эмир пребывал в состоянии войны с Золотой Ордой. Главным его противником был Тохтамыш (потомок Чингисхана), которому он в стать ханом Золотой Орды. В 1391 после поражения войск Тохтамыша, Тамерлан разорил столицу Орды Сарай-Берке. В 1394 Тамерлан завоевал Персию, в 1398 – разграбил Дели – столицу Индии, в 1401 – захватил Дамаск и завоевал Сирию, в 1402 – Анкару, столицу Османской империи.
Все его походы делят на три больших: трехлетний (поход в Персию); пятилетний (война с Золотой Ордой); семилетний (поход в Иран и война с Османской империей). Тамерлан умер в 1405 г. во время похода в Китай. После него правление захватил его внук Халиль-Султан.
У Тамерлана было 18 жен и четверо сыновей. Тимур не имел даже школьного образования, но знал персидский язык и любил историю (говорят, своими знаниями в этой сфере он поразил Ибн Халдуна – известнейшего мусульманского историка).
Вроде всё.
Відповідь:
Основним елементом і чоловічого і жіночого слов`янського костюма була сорочка, яка виготовлялася переважно з лляного полотна. Чоловіча сорочка була приблизно до коліна довжиною і обов`язково підперізувалися. Довжина жіночої сорочки, як правило, доходила до щиколотки. Нерідко вона виконувала функції сучасного жіночого легкого плаття. Воріт, рукави і поділ сорочки обов`язково прикрашалися вишивкою. Причому вишивка несла не так декоративну, скільки оберегову функцію, захищаючи людину від шкідливих сил.
Чоловіки з найдавніших часів носили ремінні пояси, що вважалися одним з головних символів чоловічого престижу. Особливо цінувалися пояси з шкіри дикого туру, яку можна було добути під час полювання, піддаючи своє життя смертельній небезпеці.
Традиція носіння штанів була запозичена слов`янами у представників найдавніших кочових племен. Слов`янські штани були приблизно по щиколотку завдовжки і заправлялися в онучі
Пояснення:
Житла були наземні або заглиблені в землю (напівземлянки, землянки). Стіни зазвичай складалися зі зрубаних стовбурів. дерев’яні (там, де було достатньо лісу) або плетені з хмизу (в тих місцях, де лісу було мало) й обмазані товстим шаром глини. Земляні долівки, очевидно, покривали соломою або очеретом. Будували підвальні ями для зберігання продуктів харчування. У кожній хаті була піч, складена з каміння і глини, розташована в кутку оселі. Дахи будинків були двосхилими, покритими деревом, очеретом.
Неподалік від житла була господарська частина подвір’я. Найближче містилися господарські ями, які використовувались як зерносховища та погреби для харчів. Трохи далі — комора, хлів для худоби, невеликі будівлі, що могли служити для утримання свійської птиці чи дрібної худоби.
