ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.
Объяснение:
ответ:Бурундук не обладал такой политической харизмой, как Жанибек или Касым, но благодаря смелости и решительности смог завоевать уважение степняков и утвердить верховенство ханов Казахского ханства в степи — на территории Дешт-и-Кыпчака. Это эпохальное событие произошло благодаря двум важнейшим победам Бурундука: После смерти Абулхаир-хана власть в Узбекском Улусе перешла к Шейху-Хайдару. Он заключил союз с ногайским ханом Мусой-мурзой и выступил против казахских ханов. Жанибек переманил на свою сторону другого авторитетного ногайского правителя — бия Аббаса. В степи разгорелась ожесточенная война, которая благодаря Бурундуку завершилась победой Казахского ханства: узбеки были разбиты, а Шейх-Хайдар погиб. Через время Бурундуку пришлось выступить против узбекского хана Мухаммеда Шейбани, которого ногайские бии признали ханом Дешт-и-Кыпчака. Это был вызов для казахских ханов. Бурундук собрал 50 тысяч воинов и вторгся в Ногайскую Орду. Победы он не одержал, но ногайцы отказались поддерживать Мухаммеда Шейбани. Его власть ослабла. Бурундук же отвоевал такие города: Сузак, Сыгнак, Сауран. Читайте больше: https://www.nur.kz/1711310-burunduk-han-biografia-i-politika.html
Объяснение:
